Ольга КУПРІЯН:
завжди мріяла бути письменницею

фото: Ольга Даниленкo

Народилася 23 травня 1988 року в селі Маковище під Києвом. Там закінчила середню загальноосвітню школу, дуже страждала від того, що мама й тато – мої шкільні вчителі, а тато – ще й директор!
У дитинстві багато вигадувала, весь час стирчала на свіжому повітрі, їла багато всього немитого з дерев і кущів, час від часу ходила красти горох на поле. Це, сказати б, темна сторінка моєї біографії 🙂 Завжди мріяла бути письменницею – от буквально з першого класу, коли написала твір за мотивами обкладинки читанки й цим довела вчительку до сліз. Відтоді знаю багато про силу слова і цим користуюся в підписанні листівок.
Життя моє перевернулося зі вступом до Могилянки (Національний університет «Києво-Могилянська академія»). Перший досвід стосунків, справжньої дружби, довірливих і щирих розмов, закоханостей на один день. Думала, в Могилянці перестану бути відмінницею, бо вчитися було дуже складно, я ж дівчинка із сільської школи, а всі навколо – випускники ліцеїв і гімназій. Але любов до писання й тут допомогла: тепер я – дипломований магістр теорії літератури, компаративістики й літературознавства.
В університеті почала писати рецензії, відгуки на сучасні книжки, вчилася слухати людей і підтримувати розмову (жанр інтерв’ю). Працювала випусковим редактором тоді ще газети «Друг читача», редакторкою на «ЛітАкценті», коректоркою та SMM-ницею у видавництві «Грані-Т», останні три роки зосередилася тільки на дитячій літературі в команді проекту «BaraBooka. Простір української дитячої книги». Ще веду блог про дитячу й підліткову літературу «Читацькі нотатки Христі Нечитайко». Колеги схиляють мене написати щось про Христю Нечитайко, я поки що не ведуся 🙂
До 2016-го, коли вийшла книжкою моя перша повість «Солоні поцілунки», писала лише огляди, рецензії, пости у фейсбуці й час від часу щось для журналу «Однокласник».
Живу і працюю в Києві. Маю чудову маленьку донечку, яка часом підкидає нові сюжети, але переважно змушує жити тут-і-тепер і все менш важливе відкладати на потім.

Поділитися: