Віктор Пазенок: «Антропоцентризм – альфа і омега філософії»

Своєю проблематикою, авторським мисленням підручник «Філософія» Віктора Пазенка («Академвидав») суттєво відрізняється від раніше виданих в Україні. Дехто навіть стверджує, що ризиковано відрізняється. Переконаний антропоцентрист, Віктор Пазенок усі філософські вчення приміряє до людини, зараховуючи до модерних навіть ті з них, яким 2 тис. років, і відповідючи в цьому спродукованим в останні десятиліття доктринам.
А ось якої думки про свій підручник його автор.

 –     До виходу Вашої книги вже було близько десятка навчальних видань з філософії. Що спонукало Вас на таку працю?

–     Мною керувало прагнення запропонувати студентству підручник, який би поєднував класичні принципи філософського знання з новітніми інтерпретаціями, максимально відповідав критеріям світоглядної, концептуальної цілісності, послідовності викладу думки.
Якоюсь мірою мені хотілося запропонувати і певне протиставлення постмодерністській моді деконструювати класичну філософську проблематику, навіть відкинути такі поняття, як «істина», «об’єктивність». Правда, останнім часом деякі мислителі нехтують і постмодернізмом. Я не проти інтелектуальних інновацій – вони потрібні, бо вони завжди розширюють сферу пізнання. Маючи свій погляд на те, яким повинно бути сучасне філософське знання, намагався почерпнути цінне в усіх ученнях, представити їх студентству у відповідній інтерпретації.

–     Крім того, що у підручнику проглядаються антропоцентричний підхід, увага до традиційної філософської проблематики, не можна не зауважити прихильності автора до модерних філософських концепцій. Як вдавалося Вам поєднати їх?

–     Філософія виникала як світоглядна культура, зосереджена на бутті людини у світі, пізнанні нею світу і себе. Тому антропоцентризм, який тепер по-різному інтерпретується, є альфою і омегою філософії. Вона завжди повинна бути сконцентрована на людині.
Не бачу особливих труднощів щодо поєднання традиційних і модерних підходів. Як відомо, поняття  «модерний» означає «сучасний», а немало висловлених давно філософських положень актуальні й тепер, тому – цілком модерні. Наприклад, протагорівській тезі «Людина є мірилом усіх речей» - дві з половиною тисячі років, а вона працює і на сучасну цивілізацію; гегелівське вчення про діалектику трансформувалося сучасною наукою у продуктивну для різних її сфер синергетичну концепцію.  Отже, на мій погляд, модерне – не те, що виникло тепер, а передусім – актуальне для сучасності.

–     Які студенти віддають перевагу Вашій книзі і чому?

–     Я писав для зацікавленого, вдумливого студента, що переймається філософською проблематикою. Філософської мудрості неможливо навчити, але можна допомогти людині навчитися її. Тож я намагаюся допомогти студентам вийти на вищий рівень інтелектуальної діяльності – на рівень філософського мислення. Немало матеріалу викладено в розмисловому стилі, хоч і про дидактичні вимоги старався не забувати.

–     Ви аналізуєте багато аспектів практичної філософії. Чому зосереджуєтеся на філософії туризму, оминаючи увагою не менш значущі аспекти?

– Президент Всесвітньої туристської організації Франческо Франжиеллі нещодавно сказав, що туристська революція така ж могутня, як промислові. На тепер туризмом охоплено майже мільярд осіб. І homo viator – поняття, запропоноване французьким екзистенціалістом Габріелем Марселем, стає надзвичайно актуальним. Філософія розглядає туризм насамперед як комунікацію, можливість пізнання інших культур, самореалізації в іншому вимірі. Сучасний розірваний світ об’єднується і завдяки туризму як форми комунікативної культури. У цього явища є і негативні сторони: згубне навантаження на природу, екологічні проблеми. Людина повинна уміти реалізувати себе у туризмі, який має бути раціонально організованим.
Філософія допомагає побачити особливий вимір туристичної проблематики, і в цьому вбачаю користь відповідного розділу підручника.

–     Термінологічні словники, покажчики імен є звичними у навчальних виданнях. З якою метою подаєте висловлювання мислителів про філософію?

–     Філософія не спроста не має однозначного визначення, хоч дотепер не втратило актуальність античне твердження, що це – любов до мудрості («любомудріє»). Однак вона виконує значно більше функцій, наприклад, вчить людину добру. Деякі філософи навіть відносять її до мистецтва. На мій погляд, філософія – особлива наука. А представлені у підручнику висловлення мислителів про філософію, можливо, допоможуть студентам побачити в ній і щось своє.