Шкільний худліт: радість чи каторга

Шкільні часи і щорічний традиційний списочок «література на літо», пригадуєте? Кількість позицій, які треба було прочитати, здавалась такою непідйомною, що дехто навіть за них і не брався.

Дискусії про основну шкільну програму літератури точаться вже тривалий час, крига якщо не скресає, то потроху починає рухатися. У видавництвах регулярно з’являються цікаві новинки худліту для різної вікової аудиторії. Як поєднати літо й читання, чому список книг вселяє страх і що з цим можна зробити, – ми запитали у тих, хто постійно має справу з виданнями для дітей.

Віталіна МАКАРИК, оглядач дитліту на сайті «Yakaboo»:

Думаю, «літнє читання» задумували з метою розвинути у дітей звичку до читання, натомість в наших освітніх реаліях воно виконує прагматичну місію: допомогає дітям підготуватися до наступного навчального року. Адже за три літніх місяці у школярів таки більше шансів подолати кількасот сторінок Маркеса чи Загребельного. Викроїти час на читання великих програмних творів між «домашкою» з геометрії і табличкою неправильних дієслів – ще те завдання. Тож літній худліт не дуже схожий на справжнє, класне дозвілля.

Запропонований перелік книг на літо уважно читають хіба «книжні черв’яки» з комплексом відмінника/відмінниці (не в образу – сама такою була), а решта не читає нічого – альтернативи ж не пропонують. Бо, погодьтеся, коли тепле літо кличе до романтичних пригод, читати про дещо огидне перетворення Грегора Замзи не надто приємно. Та й «Вогник далеко в степу» (гарна насправді книжечка, яка чудово смакує влітку під абрикоси) якось не дуже «заходить»: коли твої друзі роблять селфі на пенібордах, важко зануритися у повоєнне життя учнів професійних училищ.

Думаю, літні «маст-ріди» мають формуватися не тільки з класики, а й з текстів, цікавих сучасним підліткам. Адже в останнє безтурботне літо перед 11 класом значно доречніше  почитати не прекрасну і болісну «Я(Романтика)» Хвильового, а веселі і відчайдушні тревелоги Кідрука, замість знаменитого оповідання Гемінгвея про стосунки старого рибалки і риби – менш геніальний, але значно ближчий підліткам роман Рейнбоу Ровелл про непросте кохання Елеанор і Парка. А семи- і восьмикласники, переконана, з задоволенням почитають про детективні пригоди «Відчайдушних» Сергія Гридіна чи про трохи самотнє і загадкове приморське літо Анни з роману «Коли Марні була поруч» Джоан Ґ. Робінсон.

Львівська письменниця Оксана САЙКО одна з тих, для кого списки літнього читання були в радість. Авторка книги «Птахи завжди повертаються» та «Волоцюги», яка вийде невдовзі, розповіла про своє ставлення до таких списків:

Оксана САЙКО, львівська письменниця:

Ніколи не відчувала спротиву до книг, тому читала багато і була визнаним вчителями їх переповідачем ще в четвертому класі. Я виросла з величезною домашньою бібліотекою, яку зібрав дід і тато, не вилазила із міської. Але надавала перевагу книгам, які обирала сама, не любила, коли мені хтось щось радив, особливо з дорослих. Літо для мене було суцільним читанням. Навіть влаштовувала собі ігри за мотивами прочитаного, додаючи щось з уяви, і мені не надто було потрібне якесь товариство, аби розділити це. Тому на список пропонованих книг на літо я лише кидала оком – виявлялося, що більшість із них я вже давним давно прочитала.

Не маю звички формувати списки книг, все обираю спонтанно, часом в першу чергу берусь за позичені видання.

Щодо вивчення літератури в школі, то однозначно потрібні нововведення. Класика, особливо українська, часто незрозуміла сучасним дітям, здається їм далекою і нудною. Думаю, варто робити акцент на сучасній літературі, якої так бракує в шкільній програмі. Але це вимагає читацької обізнаності і від вчителів.

 

Поділитися: