1305421922840

Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України («Академія»)

42,00 грн.

Лісовець О. В.

Тип видання — навчальний посібник
Рік видання — 2011
Обсяг — 256 стор.
Формат — 135×206 мм (84х108/32)
Оправа — 7 (тверда, ламінована)

Поділитися:   

Анотація

Суспільство сильне своєю багатоманітністю, можливостями для саморозвитку і самовираження людини. Особливо важлива його роль у раціональному спрямуванні самостворювальної енергії дітей, підлітків, молоді. Значною мірою ця мета реалізується завдяки співучасті юної особистості у спільних зі своїми ровесниками справах, організаційному та емоційному об’єднанні намірів і сил. Допомогти їм у цьому покликані передусім школа, соціально-виховні інституції. Саме на цих особливостях дитячо-юнацького життя і педагогічної діяльності зосереджена проблематика пропонованого навчального посібника. У ньому розкрито сутність, функціональну специфіку, етапи розвитку дитячого і молодіжного рухів, діяльність дитячих і молодіжних громадських організацій, неформальних груп в Україні, способи соціально-педагогічного сприяння їхнім справам.
Для студентів вищих навчальних закладів, соціальних педагогів, організаторів дитячого та молодіжного руху.

Зміст

1. Громадські дитячі та молодіжні організації як суб’єкт і об’єкт соціально-педагогічної діяльності

1.1. Громадська організація як форма об’єднання
1.2. Дитячі та молодіжні організаціїв соціально-педагогічному просторі
1.3. Етапи створення дитячих та молодіжних громадських організацій
1.4. Структурні характеристики громадської організації

2. Історія дитячих та молодіжних організацій на території України

2.1. Зародження юнацьких об’єднань у ХVІ—ХІХ ст.
2.2. Формування громадських структур дитячо-молодіжного руху наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.
Дитячо-молодіжні організації на західноукраїнських землях
Дитячі та молодіжні організації в Наддніпрянській і Східній Україні
2.3. Комсомольсько-піонерський період розвитку дитячого та молодіжного руху
2.4. Становлення організованого дитячого та молодіжного руху наприкінці ХХ ст. — на початку ХХІ ст.

3. Основні тенденції виникнення і розвитку дитячих та молодіжних організацій в Україні на сучасному етапі

3.1. Нормативно-правова основа діяльності громадських дитячих і молодіжних організацій
3.2. Класифікації дитячих та молодіжних організацій
3.3. Варіативність програм і напрями діяльності організацій
3.4. Участь громадських дитячих та молодіжних організацій у реалізації державної молодіжної політики
3.5. Актуальні проблеми в сучасному дитячому та молодіжному русі

4. Дитячі громадські організації України

4.1. Особливості сучасних дитячих громадських організацій в Україні
4.2. Піонерський рух в Україні
4.3. Скаутський рух в Україні
Історія світового скаутизму
Мета, основні ознаки і принципи скаутизму
Пласт
Гайдівський рух
4.4. Дитячий козацький рух в Україні
4.5. Дитячі організації за інтересами
Екологічні дитячі організації
Дитячі організації туристичного спрямування
Дитячі організації спортивного спрямування
Дитячі організації військово-патріотичного спрямування
4.6. Учнівські (шкільні) організації

5. Молодіжні громадські організації України

5.1. Виникнення і характеристика сучасного організованого молодіжного руху в Україні
5.2. Студентські організації в Україні
Становлення сучасного студентського руху
Сучасні студентські організації
5.3. Молодіжні організації політичної спрямованості
Громадсько-політичні молодіжні організації
Припартійні молодіжні громадські організації
5.4. Громадські молодіжні організації за інтересами

6. Робота соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями

6.1. Модель професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями
6.2. Соціально-педагогічна діагностика в громадських дитячих та молодіжних організаціях
6.3. Здійснення профілактичної діяльності в громадських дитячих та молодіжних організаціях
6.4. Надання соціально-педагогічної допомоги членам організації
6.5. Сприяння соціально-педагогічній діяльності громадської організації
6.6. Допомога керівництву організації у розробленні і реалізації програм і проектів
6.7. Взаємодія дитячих та молодіжних громадських організацій з іншими соціальними інститутами, адміністративними органами
6.8. Сприяння формуванню колективу організації

7. Інноваційні технології в діяльності громадських організацій

7.1. Паблік рілейшнз у діяльності громадських дитячих та молодіжних організацій
7.2. Організування та проведення PR-заходів
7.3. Технологія фандрайзингу в діяльності громадських дитячих та молодіжних організацій
Сутність фандрайзингу
Джерела фінансування дитячих і молодіжних громадських організацій
Створення проекту програми

8. Робота соціального педагога з неформальними молодіжними групами та об’єднаннями

8.1. Психологічні та соціальні фактори виникнення неформалізму
8.2. Витоки сучасного неформального руху в Україні
8.3. Класифікації неформальних груп і об’єднань
8.4. Характеристика основних неформальних груп
8.5. Особливості роботи соціального педагога з неформальними групами та об’єднаннями

Додатки
Термінологічний словник
Література

Уривок із навчального посібника («Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України» Лісовець О. В.) надано виключно для ознайомлення. Копіювання будь-якої частини без погодження з видавництвами заборонено.

1. Громадські дитячі та молодіжні організації як суб’єкт і об’єкт соціально-педагогічної діяльності

Нині в усіх регіонах нашої держави функціонують різноманітні громадські дитячі та молодіжні організації, які з кожним роком збільшують вплив на виховання та соціальне становлення дітей, підлітків, молоді. Це дає підстави розглядати їх як суб’єкта соціально-педагогічної діяльності. Будучи окремим соціально-виховним інститутом і потенційно потужним соціалізуючим фактором, громадські дитячі та молодіжні організації є об’єктом соціально-педагогічної науки та практичної діяльності. Зростання їхнього впливу на процес формування підростаючої особистості зумовлює дослідницький інтерес до сутності, ознак та структурних характеристик цього соціального інституту.

1.1. Громадська організація як форма об’єднання

У демократичних державах конституція проголошує свободу спілок та асоціацій громадян, тобто їх право створювати об’єднання, приєднуватись до них або виходити з них. Поняття «об’єднання» охоплює багато форм громадської активності і визначається як добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами їхніх прав і свобод. Громадські об’єднання як система вільних соціальних форм життєдіяльності людей є ознакою будь-якого громадянського суспільства.
Громадське об’єднання — об’єднання, створене за ініціативою і на основі вільного волевиявлення громадян, яке не є безпосереднім структурним підрозділом державного закладу, але може функціонувати за його підтримки, у т. ч. матеріально-фінансової, і не має на меті отримання прибутку та розподіл його між членами об’єднання.
Основними формами громадських об’єднань є:
— громадська організація (характеризується спільною діяльністю громадян із метою досягнення соціально значущих цілей з обов’язковим оформленням членства, виборами керівного органу);
— громадський рух (масовий рух із громадсько корисними цілями, у якому немає членства, але є учасники і керівний орган);
— громадський фонд (створюється для формування майна на основі добровільних внесків та інших законних надходжень і використання цього майна в громадсько корисних цілях; не передбачає членів та учасників; вищий орган — правління; нагляд здійснює опікунська рада);
— громадський заклад (установа) (створюється для надання конкретного виду послуг; має засновників, учасників і споживачів послуг);
— орган громадської самодіяльності (створюється для спільного розв’язання соціальних проблем усіма зацікавленими громадянами; не має вищих органів управління на виборній основі (народні дружини, товариські суди та ін.)) тощо.
Найпоширенішою формою об’єднань є організації. У загальному розумінні організація (франц. organisation, від середньолат. organizo — надаю стрункого вигляду, влаштовую) є об’єднанням людей, які спільно реалізують програму чи досягають мети та діють за встановленими правилами і процедурами. У сучасній науці, відповідно до різних підходів щодо вивчення теорії організації, поняття «організація» тлумачать як вид кооперації людей; спільність індивідів, які взаємодіють між собою; соціальне об’єднання; соціальну групу; формалізовану структуру. Його можна розглядати у нормативно-правовому, соціологічному, психологічному та соціально-педагогічному аспектах.
В українському законодавстві (нормативно-правовий аспект) вживають термін «громадська організація» на означення об’єднання громадян для задоволення і захисту своїх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (Закон України «Про об’єднання громадян», 1992 р.).
Громадська організація — об’єднання, яке створюють за ініціативою і на основі вільного волевиявлення дітей і дорослих, не є безпосереднім структурним підрозділом державного органу, але може функціонувати на його базі і за його підтримки, не ставить своєю статутною метою отримання прибутку і розподілу його між членами організації.
Згідно з українським законодавством у громадській організації мають діяти принципи добровільного членства, рівноправності, самоврядування, законності і гласності. Їх членами можуть бути особи, які досягли 14 років. Фіксоване індивідуальне членство в громадських організаціях не обов’язкове; у випадках, передбачених статутом, у їх діяльності можуть брати участь колективні члени.
У соціологічному аспекті організацію розглядають як форму об’єднання людей із метою досягнення певних цілей на засадах позаособистісних стосунків (Соціологія: короткий енциклопедичний словник, К., 1998). Водночас поширене поняття «соціальна організація» як елемент соціальної структури — штучне інституціональне об’єднання, що посідає певне місце в суспільстві і призначене для виконання встановлених функцій (у цьому значенні соціальна організація є соціальним інститутом і розглядається як автономний об’єкт — система відносин, що об’єднує певну кількість індивідів для досягнення визначеної мети) (Социология: энциклопедия, Минск, 2003).
Соціальна психологія (психологічний аспект), досліджуючи міжособистісні стосунки, мотивацію, лідерство, конфлікти в структурі організаційних відносин, тлумачить термін «організація» як диференційоване і взаємно впорядковане об’єднання індивідів і груп, що діють на основі загальних цілей, інтересів і програм (Психология: Словарь, М., 1990).
Сучасна педагогічна наука (соціально-педагогічний аспект) оперує поняттям «виховна організація», розглядаючи її як різновид соціальної організації — спеціально створеної державної або недержавної організації, основним завданням якої є соціальне виховання певних вікових груп населення (А. Мудрик). Саме в контексті цього поняття розглядають найчастіше громадські дитячі та молодіжні організації.

1.2. Дитячі та молодіжні організації в соціально-педагогічному просторі

Чільне місце в структурі соціально-педагогічної діяльності посідає соціальне виховання підростаючого покоління, спрямоване на успішну адаптацію, індивідуалізацію та інтеграцію особистості в соціумі. У сучасних умовах освітньо-виховний і соціалізуючий простір формують насамперед різноманітні соціальні інститути, які в соціології тлумачать як організовані системи зв’язків і соціальних норм, що об’єднують значущі суспільні цінності та процедури, які задовольняють основні потреби суспільства. У соціально-педагогічній науці їх трактують як стійкі типи і форми соціальної практики, яка забезпечує організацію громадського життя, стійкість зв’язків (Л. Мардахаєв). Соціальна педагогіка акцентує увагу на тих соціальних інститутах, які виконують насамперед виховні та соціокультурні функції (сім’я, школа, позашкільні заклади, об’єднання), тобто ставлять за мету засвоєння та відтворення культурних і соціальних цінностей, залучення індивідів до певної субкультури, соціалізацію індивідів шляхом засвоєння усталених соціокультурних стандартів поведінки, захисту цінностей і норм.
Одним із таких соціальних інститутів є дитячі та молодіжні громадські організації. Сформувавшись упродовж ХХ ст. як світовий соціально-виховний феномен, вони стали об’єктом дослідження багатьох наук — історії, соціології, педагогіки, психології та ін.
Як зазначає російський педагог Марина Гур’янова, дитячі і молодіжні об’єднання — різновид соціально-педагогічної діяльності дітей і молоді у відкритому мікросередовищі, тому їх потрібно розглядати як один із методів та ефективну форму соціального виховання, як самодостатній соціальний інститут, який відіграє важливу роль в особистому самовизначенні молодої людини.
У Законі України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1998) наведено нормативні визначення дитячої і молодіжної громадських організацій.
Дитяча громадська організація — об’єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою якого є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства.
Підлітки та молодь об’єднуються в молодіжні організації.Молодіжна громадська організація — об’єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою якого є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.
Членство в молодіжних і дитячих громадських організаціях буває індивідуальним і колективним. Колективними членами можуть бути колективи інших молодіжних та дитячих громадських організацій.
Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників.
Перебування в складі дитячих та молодіжних громадських організацій можливе й для осіб старшого віку за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує 10% загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних та дитячих громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третини членів виборних органів.
Соціальна педагогіка, крім дитячих та молодіжних організацій, включає до об’єкта вивчення дитячий та молодіжний рухи, розглядаючи різні форми дитячих і молодіжних об’єднань як важливий соціалізуючий фактор.
Терміни «дитячий рух» і «молодіжний рух» вживають на означення кількох явищ:
1) сукупності дій і діяльності всіх організацій та об’єднань, до складу яких належать діти та молодь, як загального соціального явища на певній території (дитячий та молодіжний рухи України, регіону, області, району, міста);
2) соціальної активності дітей і молоді певної спрямованості, змісту діяльності (піонерський рух, скаутський рух, екологічний рух тощо). Рівень скоординованості значною мірою визначається створенням і статутним оформленням певних структур типу асоціацій, федерацій, союзів та наявністю відповідних координаційних (управлінських) органів — рад, комітетів, бюро;
3) форми об’єднання з обмеженим ступенем формалізації: нефіксованість складу учасників і відсутність регламентації зв’язків між ними, наявність лише ядра постійних учасників та ініціативного (координувального) органу, який переважно складається з дорослих і визначає зміст і форми діяльності учасників руху, представляє їхні інтереси у відносинах із державними органами, установами та іншими громадськими організаціями.
Чітко розмежувати поняття «дитяча організація», «молодіжна організація», «дитячий рух», «молодіжний рух» важко, оскільки часто вони мають у своєму складі представників й інших вікових категорій, характеризуються специфічною віковою структурою (наприклад, організації скаутського типу, які, по суті, є дитячо-молодіжними).
Український дослідник Василь Головенько пропонує вважати дитячий рух складовою молодіжного руху, не заперечуючи його право на певну самостійність. Сучасний український соціолог Микола Головатий трактує дитячі громадські об’єднання як «молодіжні організації, які працюють над вирішенням дитячих проблем». Вітчизняний фахівець у галузі соціальної педагогіки Юрій Поліщук дотримується думки, що вживання терміна «громадська дитяча організація (об’єднання)» науково не обґрунтоване, а такі об’єднання, виходячи із вікового складу та аналізу конкретної діяльності, слід вважати різновіковими громадськими молодіжними об’єднаннями соціально-педагогічного спрямування.
Різноманіття дефініцій свідчить як про багатоаспектність підходів до визначення явищ у дитячому та молодіжному середовищах, так і про недостатнє розроблення проблеми загалом і науково-понятійного апарату зокрема. Нині закріплено поняття «дитяча громадська організація» та «молодіжна громадська організація», трактовані в нормативно-правовому плані як легалізовані об’єднання громадян певного віку, що створені та діють на основі спільних інтересів; соціологічному — як самостійний соціально-виховний інститут з організованою системою соціальних зв’язків, норм, цінностей та ідеалів; соціально-педагогічному — як спеціально організована соціально-педагогічна система, в умовах якої відбувається соціальне виховання та соціалізація підростаючого покоління.

1.3. Етапи створення дитячих та молодіжних громадських організацій

Засновниками дитячих та молодіжних громадських організацій, згідно із Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1998), можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку.
Для створення громадського об’єднання будь-якої форми необхідні:
— ініціатива особи або групи осіб, пов’язаних спільною проблемою;
— чітке уявлення про шляхи подолання проблеми, коло людей, зацікавлених у її розв’язанні (аналіз ситуації);
— ознайомлення із законодавчими актами, які регулюють порядок створення і діяльності громадських організацій в Україні;
— визначення мети, завдань, програм, бюджету, джерел фінансування, іміджу і пріоритетів на найближчий час (вибір найраціональнішого способу подальших дій — стратегії);
— визначення юридичного статусу організації: міжнародна (об’єднання, діяльність якого поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави); всеукраїнська (об’єднання, діяльність якого поширюється на територію всієї України і яке має місцеві осередки у більшості областей); місцева (об’єднання, діяльність якого поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону; територія діяльності самостійно визначається об’єднанням громадян).
Створення громадської дитячої чи молодіжної організації здійснюють у кілька етапів.
1. Проведення установчих зборів. Фактом, який свідчить про заснування нової громадської організації, є проведення установчих зборів із не менш ніж трьома її учасниками. На установчих зборах приймають рішення про створення об’єднання, затверджують статутний документ, обирають керівний і ревізійний органи.
Типова процедура проведення установчих зборів передбачає: вибори голови, секретаря, затвердження порядку денного, до якого вносять питання про заснування організації, затвердження статуту, обрання керівних органів. За результатами установчих зборів складають протокол, який підписують головуючий і секретар. З моменту підписання протоколу громадську організацію вважають заснованою, проте приступити до виконання статутних завдань вона зможе лише після повної легалiзацiї.
2. Легалізація громадської організації. Вона може здійснюватись шляхом повідомлення про заснування організації або її реєстрації як юридичної особи в органах державної реєстрації.
Повідомлення про заснування є спрощеним способом легалізації громадської організації. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про об’єднання громадян», громадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення Міністерства юстиції України, місцевих органів державної виконавчої влади, виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад. Громадську організацію, легалізовану шляхом повідомлення про її заснування, вписують до книги обліку громадських організацій, яку веде легалізуючий орган. За такого способу легалізації організація не набуває статусу юридичної особи, однак її діяльність є законною.
Статусу юридичної особи громадська організація набуває з моменту отримання свідоцтва про державну реєстрацію.
Громадській організації може бути відмовлено в реєстрації, якщо її назва, статутний або інші документи суперечать вимогам законодавства України. Зокрема, заборонено реєстрацію об’єднань, метою яких є зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави; діяльність на користь іноземних держав; пропаганда війни, насильства, жорстокості, фашизму та неофашизму; розпалювання національної та релігійної ворожнечі; створення незаконних воєнізованих формувань; обмеження прав людини. Не допускається також реєстрація громадської організації з назвою, ідентичною назві іншої легалізованої організації.
3. Взяття на облік у державних установах. Після отримання з реєструючого органу свідоцтва про реєстрацію, оригіналу статуту та прошнурованого і опечатаного протоколу установчих зборів необхідно протягом місяця стати на облік в управлінні статистики, пенсійному фонді, Фонді загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, податковій інспекції.
4. Виготовлення печатки. Дозвіл на виготовлення печатки та штампу організації надає дозвільна система районного (міського) управління міліції. Отримавши дозвіл, організація замовляє виготовлення печатки.
5. Відкриття банківського рахунку. Для відкриття рахунку банк оформлює картку з нотаріально засвідченими зразками підписів керівника громадської організації та бухгалтера, яким надається право підписувати фінансові документи. Відтак укладається договір про обслуговування банком громадської організації.
Після проходження цих етапів організація вважається повністю зареєстрованою і може приступати до активної громадської діяльності.

1.4. Структурні характеристики громадської організації

Ознаками громадської організації як соціального інституту є: наявність мети діяльності, конкретних функцій, що забезпечують її досягнення; структурованість; система цінностей, норм, ідеалів; набір соціальних позицій та ролей. Аналіз цих ознак у контексті громадських дитячих та молодіжних організацій свідчить, що, як і будь-який соціальний інститут, вони створюються особою або групою осіб, пов’язаних спільною проблемою, і діють на основі програмного документа (статуту, положення, кодексу тощо), у якому зафіксовано:
— назву, статус, юридичну адресу об’єднання громадян;
— мету та завдання об’єднання громадян;
— умови та порядок прийому в члени об’єднання громадян, вибуття з нього;
— права та обов’язки членів (учасників) об’єднання;
— порядок утворення і діяльності статутних органів об’єднання, місцевих осередків та їх повноваження;
— джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об’єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;
— порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об’єднання;
— порядок припинення діяльності об’єднання і вирішення майнових питань, пов’язаних з його ліквідацією.
Наявність цілі (мети) чітко визначає характер і спрямованість діяльності громадської дитячої чи молодіжної організації, основні завдання та напрями її роботи. На думку російських дослідників Г. Іващенко та М. Купельдинової, основним принципом формулювання мети сучасної організації є «організація для дитини, а не дитина для організації», тому головні ідеї, трансформовані в цілях діяльності сучасних молодіжних і громадських об’єднань, орієнтовані на особистісний підхід, визнання особистості з її унікальністю і своєрідністю вищою соціальною цінністю, на природний саморозвиток людини, здатної освоювати і перетворювати навколишній світ. За спрямованістю цілі сучасних організацій умовно поділяють на такі групи:
1) цілі, спрямовані на розвиток особистості (виховання всебічно розвиненої особистості, сприяння саморозвитку, соціальному становленню особистості, формування активної життєвої позиції тощо);
2) цілі, орієнтовані на певний напрям виховання (виховання патріотизму, національної свідомості, екологічне виховання, сприяння захисту прав та інтересів дитини тощо);
3) цілі, спрямовані на розвиток пізнавальної сфери індивіда (розвиток індивідуальних здібностей, стимулювання навчального пізнання, формування комплексних пізнавальних навичок).
Отже, метою діяльності сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій є стимулювання і розвиток потенціалу особистості, включення її в систему соціальних комунікацій через суспільно корисну практику і дозвілля.
З огляду на мету діяльності організації формують завдання діяльності з урахуванням рівня розвитку колективу, його можливостей і здібностей, індивідуальних і вікових особливостей членів організації, регіональних особливостей. Завдання визначають подальший розвиток організації і реалізуються в змісті діяльності. Типовими завданнями діяльності сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій є:
— залучення дітей і молоді до суспільно корисних справ, формування відповідального ставлення до праці, забезпечення потреби кожного учасника організації в самореалізації;
— формування гуманної особистості, свідомого і активного громадянина — патріота України;
— збереження довкілля, історико-культурної спадщини українського народу;
— надання допомоги освітнім та позашкільним закладам у розв’язанні їх завдань;
— забезпечення гармонійного фізичного, соціального та духовного розвитку підростаючого покоління;
— організування змістовного дозвілля, формування навичок здорового способу життя, запобігання правопорушенням неповнолітніми;
— захист прав і свобод дітей та молоді, сприяння виконанню ними своїх обов’язків.
Важлива ознака громадських дитячих та молодіжних організацій — структурованість за інтересами, віковим чи територіальним критеріями. Чітко виражена структура визначає статус кожного члена організації, дає змогу зорієнтувати дитину, підлітка, молоду людину в перспективах особистісного зростання. Крім того, поділ на первинні колективи (скаутський патруль, екологічна варта тощо) сприяє ефективному використанню в організації «методу малих груп», унаслідок чого не нівелюється індивідуальність членів організації і кожен може виявити всі свої здібності.
Структура будь-якого соціального інституту зумовлює насамперед соціальний статус суб’єктів відповідної сфери діяльності і сукупність їх функцій, від ефективності виконання яких залежать дієвість соціального інституту, стабільність певних суспільних відносин. З огляду на це важливе значення в організуванні діяльності громадських дитячих та молодіжних об’єднань має теорія соціальних ролей. Особистість дитини, підлітка, молодої людини в громадській організації розкривається передусім у соціальному аспекті. Її інтуїтивні уявлення про себе стають усвідомленими завдяки системі соціальних характеристик особистості — соціальних статусів, які свідчать про її місце в групі, організації і системі соціальних ролей — стійких соціальних функцій, виконуваних дитиною в організації. Статус характеризується правами та обов’язками члена організації (член ради, керівник експедиції, кореспондент прес-центру та ін.). Керівна структура громадської організації зазвичай складається з:
— вищого керівного органу — загальних зборів або конференції;
— постійного виконавчого органу — ради, президії;
— керівника організації — голови ради, президента;
— контрольно-ревізійного органу — контрольно-ревізійної комісії.
Статус і роль члена організації стимулюють його творче ставлення до справи, оволодіння новими знаннями, прагнення самовдосконалюватись, формування позитивних комунікативних якостей тощо. Адже теорія соціальних ролей передбачає активність самої людини — виконавця ролі — щодо своєї діяльності і впливу на неї, орієнтує на поєднання в рольовій діяльності творчого підходу з відповідальністю.
Характерною ознакою громадських дитячих та молодіжних організацій як соціального інституту є фіксоване членство, чітко сформульовані права і обов’язки членів, їх свідоме дисциплінування. Більшість дитячих та частина молодіжних організацій мають загальноприйняті правила і норми, виражені в законах організації.
Система цінностей організації виявляється в дотриманні традицій, звичаїв, ритуалів (посвята, збори, таборування, участь у змаганнях, свята, реалізація цільових програм тощо), сформованих у різних сферах життєдіяльності організації, стилі педагогічного керівництва та ін. Життєздатність традицій залежить від їх дотримання і розвитку новими поколіннями членів організації, а нехтування ними порушує наступність у житті колективу. Однак беззастереж-
не наслідування традицій породжує консерватизм і застій у житті організації, які гальмують її розвиток (А. Мудрик).
Упорядкована система дій, утілена в різних видах символічної поведінки, формує в учасників відчуття причетності до організації, її традицій, згуртовує колектив. Цьому сприяють також символіка та атрибутика дитячих і молодіжних організацій як сукупність знаків, прикмет, образів, предметів, які вказують на належність до організації, тісно пов’язані за своїм смисловим навантаженням із метою, завданнями, основними цінностями і принципами життєдіяльності організації. Найпоширенішими символами сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій є герб, емблема, прапор, девіз, гімн; атрибутами — сурма, барабан, форма, знаки розрізнення, відзнаки тощо.
Сучасні громадські дитячі та молодіжні організації як активні суб’єкти соціально-педагогічної діяльності мають соціально спрямовані мету й завдання, сприяють соціальному захисту, адаптації та становленню учасників, реалізують соціально-педагогічні програми, а тому мають бути об’єктом як професійної діяльності, так і наукових досліджень у соціально-педагогічній сфері.

Запитання. Завдання

1. Розкрийте сутність поняття «громадське об’єднання».
2. Охарактеризуйте форми громадських об’єднань.
3. Поясніть співвідношення понять «громадське об’єднання» та «громадська організація».
4. Чим відрізняється дитяча громадська організація від молодіжної?
5. Укажіть основні етапи створення дитячої та молодіжної громадських організацій.
6. Охарактеризуйте зміст програмного документа (статуту) громадської організації.
7. Розкрийте цілі і завдання громадських дитячих і молодіжних організацій.
8. Укажіть основні ознаки громадських дитячих і молодіжних організацій.