1321496628267

Педагогічні технології («Академвидав»)

Чепіль М. М., Дудник Н. З.

Тип видання — навчальний посібник
Рік видання — 2012
Обсяг — 224 стор.
Формат — 135×206 мм (84х108/32)
Оправа — 7 (тверда, ламінована)

Анотація

Досягнення мети завжди залежить від вибору шляху та особистості, яка його долає. У педагогічній справі — від навчально-виховних технологій, уміння ефективно їх застосовувати, компетентно реагувати на все нові цивілізаційні виклики сучасній школі. У пропонованому навчальному посібнику викладено теоретичні, прикладні, особистісні аспекти використання педагогічних технологій, розкрито сутність, типологічну структуру, історію розвитку, специфіку найпоширеніших у світовій і вітчизняній практиці педагогічних технологій, а також важливість особистісного фактора у їх упровадженні.
Адресований студентам вищих навчальних закладів. Прислужиться педагогам-практикам, усім зацікавленим в організуванні педагогічного процесу на інноваційній основі.

Зміст

1. Загальні засади педагогічних технологій

1.1. Педагогічні технології як наука і навчальна дисципліна
1.2. Сутність та основні ознаки педагогічної технології
1.3. Історія становлення педагогічних технологій
1.4. Типологія педагогічних технологій
1.5. Інноваційний підхід як передумова технологізації освіти
Інноваційність у сучасному освітньому просторі
Типологія педагогічних інновацій
Гуманістична спрямованість освітніх інновацій
1.6. Готовність педагога до інноваційної професійної діяльності
Основні функції педагогічної діяльності
Педагогічна культура
Професійні вимоги до особистості педагога
Професійна індивідуальність учителя
Індивідуальність учителя і педагогічні технології

2. Загально-педагогічні технології

2.1. Технології розвивального навчання
Історія виникнення розвивального навчання
Концептуальні положення систем розвивального навчання Л. Виготського та Л. Занкова
Особистісно розвивальне навчання за теорією Ельконіна — Давидова
2.2. Технологія організування групової діяльності
Особливості і функції групової діяльності
Підготовка до групової діяльності
Методика організування роботи в групах
2.3. Метод проектів
Сутність методу проектів
Організаційні умови реалізації навчально-виховних проектів
Типи навчальних проектів
2.4. Нові інформаційні технології в освіті
Використання комп’ютерних технологій у школі
Дистанційне навчання
Основи інформаційної культури учнів і педагогів
Основні типи комп’ютерних навчальних програм
Перспективи впровадження інформаційних технологій у сучасній освіті
2.5. Інтерактивне навчання як сукупність технологій

3. Предметні і галузеві педагогічні технології

3.1. Технологія вільного виховання М. Монтессорі
Концептуальні основи технології М. Монтессорі
Виховання в системі М. Монтессорі
Технологія роботи з дидактичними Монтессорі-матеріалами
Українська модель Монтессорі-школи
3.2. Вальдорфська педагогіка
Основи антропософії Р. Штайнера
Організування навчального процесу у вальдорфських закладах
3.3. «Йєна-план»
Загальні засади технології П. Петерсена
Зміст технології «Йєна-план»
3.4. Технологія розвитку творчої особистості Г. Альтшуллера
Основні положення технології розвитку творчої особистості
Методи розвитку творчої особистості

4. Локальні і модульні педагогічні технології

4.1. Технологія раннього навчання Г. Домана
Концептуальні засади технології раннього навчання Г. Домана
Технологія навчання математики
Технологія навчання читання
Технологія формування енциклопедичних знань
4.2. «Школа для життя, через життя» Ж.-О. Декролі
Реформаторська педагогіка Ж.-О. Декролі
Особливості технології «Школа для життя, через життя»
4.3. «Школа успіху і радості» С. Френе
Загальні засади технології С. Френе
Особливості технології «Школа успіху і радості»
4.4. «Школа діалогу культур» В. Біблера
Загальні засади технології В. Біблера
Принципи та особливості технології «Школа діалогу культур»

Додатки
Термінологічний словник
Література

Уривок із навчального посібника («Педагогічні технології» Чепіль М. М., Дудник Н. З.) надано виключно для ознайомлення.
Копіювання будь-якої частини без погодження з видавництвами заборонено.

1. Загальні засади педагогічних технологій

1.1. Педагогічні технології як наука і навчальна дисципліна

Сучасна педагогіка переживає період переосмислення підходів, відмови від усталених традицій і стереотипів. Прагнення оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних педагогічних технологій, подальший розвиток яких пов’язаний із реалізацією сучасної концепції освіти і виховання.
Суттєвою ознакою сучасних інноваційних процесів в освітній сфері є їх технологізація — неухильне дотримання змісту і послідовності етапів упровадження нововведень. Володіння технологіями стає загальною і пріоритетною потребою ринку, визначає напрями опанування професійних умінь, враховується при оцінюванні якості і вартості освітньо-виховних послуг.
Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання; як навчальна дисципліна; як система способів, принципів та регуляторів, які застосовують у навчанні; як процес навчання.

Педагогічні технології — галузь педагогіки, зосереджена на вивченні взаємодії учасників педагогічного процесу і розробленні інструментарію з метою її оптимізації.

Педагогічні технології належать до системи педагогічних наук. Їх об’єктом є взаємодія учасників педагогічного процесу, а предметом — прийоми, способи, методи, засоби, закономірності навчально-виховної взаємодії, зумовлені цілями, завданнями та змістом освіти і виховання. Метою цієї науки є пошук оптимальних шляхів якісних соціально-культурних, навчальних, розвивальних змін, які прогнозує педагог у розвитку особистості учня в процесі навчання та виховання.
Завдання педагогічних технологій спрямовані на розв’язання таких проблем:
— розроблення змісту освіти в різних типах навчальних закладів;
— пошук шляхів підвищення якості навчання, результативності виховання;
— підготовка особистісно орієнтованих навчально-виховних методик;
— популяризація освітніх інновацій у суспільстві;
— пошук оптимальних умов організування праці педагогів.
Навчальна дисципліна «Педагогічні технології» характеризує практичне впровадження новітніх наукових досягнень у навчально-виховну діяльність сучасних українських освітніх закладів. У будь-якій галузі технологія є діяльністю, яка максимально відображає об’єктивні закони предметної сфери і тому забезпечує найбільшу відповідність результату діяльності поставленим цілям. Педагогічна технологія має містити відповіді на запитання: як навчати, як виховувати, як розвивати.
Розвиток педагогічних технологій у світовому освітньому просторі умовно поділяють на три етапи, кожен із яких має певні тенденції в домінуванні і встановленні тісних зв’язків педагогічної технології з різними науками:
1) 20—60-ті роки ХХ ст.: підвищення якості викладання шляхом покращення інформаційного рівня навчання за використання засобів масової комунікації (інформатика як основа технологізації процесу навчання);
2) 60—70-ті роки ХХ ст.: перенесення акценту на програмоване навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних відмінностей учнів (загальна та вікова психологія, фізіологія як передумова якості методики навчання і критерій успіху розвитку особистості загалом);
3) 70-ті роки ХХ ст. — початок ХХІ ст.: розширення сфери педагогічної технології, яка претендує на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, розробленні методів і навчальних засобів (школознавство та сучасний менеджмент освіти як передумова якісного забезпечення організації навчального процесу).
Інноватика, яка є основою педагогічних технологій, прийшла в педагогіку з культурології, лінгвістики, економіки. У ній закладено впроваджувальний вектор, що характеризує традиційне і часто критиковане співвідношення науки та практики (наука розробляє теорії і впроваджує їх у практику).
Існує тісний зв’язок педагогічних технологій із педагогічною майстерністю, оскільки вчитель керує навчально-виховним процесом, забезпечує його освітній, виховний і розвивальний характер. Для створення умов цілісного розвитку особистості педагогічні технології мають ґрунтуватися на філософській основі і проектувати діяльність на перспективу.
Отже, зміст освіти в межах технологій розглядають із позиції сучасних теорій середньої освіти, принципів системності, ідей розвивального навчання та соціального замовлення. У процесуальній характеристиці насамперед мають бути визначені доцільність та оптимальність окремих елементів, комплексність усіх методичних засобів, керованість, адекватність змісту освіти і контингенту тих, кого навчають.

1.2. Сутність та основні ознаки педагогічної технології

У педагогічній науці і практиці використовують терміни «освітні технології», «педагогічні технології», «технології навчання», «технології виховання», «соціально-виховні технології», «технології управління» тощо. На думку сучасних українських педагогів Людмили Буркової та Григорія Селевка, поняття «освітня технологія» ширше, ніж «педагогічна технологія», бо освіта, крім педагогічних, охоплює ще й різноманітні соціальні, соціально-політичні, управлінські, культурологічні, психолого-педагогічні, медико-педагогічні, економічні та інші аспекти. Освітні технології передбачають загальну стратегію розвитку єдиного в межах країни освітнього простору (Т. Назарова), а педагогічні — відображають тактику реалізації освітніх технологій і будуються на знанні закономірностей функціонування системи «педагог — матеріальне середовище — учень». Приклади освітніх технологій — концепції освіти, освітні закони, освітні системи. Педагогічні технології, які є складовими освітніх, охоплюють технології на-
вчання, виховання та управління.
Підходи сучасних дослідників до визначення поняття «педагогічна технологія» різняться. Його тлумачать як сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і поєднання форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів, тобто як організаційно-методичний інструментарій
(Б. Лихачов, І. Підласий); як опис системи дій учителя та учнів, від яких не слід відхилятися (І. Волков, П. Москаленко); як проект певної педагогічної системи, що реалізується вчителем (В. Беспалько).
За визначенням ЮНЕСКО, «педагогічна технологія — це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їхніх взаємодій, що мають своїм завданням оптимізацію форм освіти».
Г. Селевко виокремлює чотири позиції в науковому розумінні та використанні терміна «педагогічна технологія»:
1) педагогічна технологія як засіб (В. Бухвалов, В. Паламарчук, Б. Лихачов, С. Смирнов, Н. Крилова, М. Мейєр): частина педагогічної науки, що вивчає й розробляє цілі, зміст і методи навчання та проектування педагогічних процесів і є організаційно-методичним інструментарієм;
2) педагогічна технологія як спосіб (В. Беспалько, М. Чошанов, В. Сластьонін, А. Кушнір, Б. Скіннер, С. Ібсон та ін.): опис процесу, своєрідний алгоритм досягнення навчально-розвивальної мети;
3) педагогічна технологія як науковий напрям (І. Підкасистий, В. Гузєєв, М. Єраут, Р. Куфман, С. Ведемейєр): здійснення найбільш раціонального способу навчання через науково-практичне експериментування, діагностування, спостереження, яке відображене в методичних рекомендаціях, програмах, технологіях;
4) педагогічна технологія як багатовимірне поняття, у т. ч. система (В. Боголюбов, М. Кларин, В. Давидов, Є. Коротаєва, П. Мітчел, Р. Томас): загальнопедагогічна (загальнодидактична, загальновиховна) технологія, що характеризує цілісний освітній процес у певному регіоні, навчальному закладі й охоплює сукупність цілей, змісту, засобів і методів навчання, алгоритм діяльності суб’єктів та об’єктів процесу.
В «Енциклопедії освітніх технологій» Г. Селевко визначає педагогічну (освітню) технологію як систему функціонування всіх компонентів педагогічного процесу, побудовану на науковій основі, запрограмовану в часі та просторі, що приводить до намічених результатів і розглядає педагогічну технологію як багатовимірне, системне поняття.
У монографії «Педагогічні технології у неперервній професійній освіті» (С. Сисоєва, А. Алексюк, П. Воловик та ін.) педагогічна технологія витлумачена як раціональний спосіб досягнення свідомо визначеної освітньої (навчальної, виховної) мети; наука; педагогічна система; педагогічна діяльність; системно-діяльнісний підхід до освітнього (навчального) процесу; система знань; мистецтво педагога; модель; засіб оптимізації і модернізації освітнього процесу; процесуальний компонент (складова) освітнього (навчального) процесу; інтегративний підхід в освіті.
Сучасні українські педагоги Іван Прокопенко і Віктор Євдокимов трактують педагогічну технологію як наукове і точне відтворення педагогічних дій, що гарантують успіх. Педагогічна технологія — це не механічний, заданий процес із незмінним наслідком, а організаційно-змістова структура, що визначає напрям взаємодії педагога та учнів за нескінченної багатоманітності підходів і відносин; не інструкції і рецепти, а принципи практичного втілення закономірностей формування особистості.
У навчально-методичному посібнику «Освітні технології» (за загальною редакцією О. Пєхоти) педагогічну технологію визначено як систему раціональних способів досягнення поставленої мети, наукове організування навчально-виховного процесу, що визначає найбільш раціональні та ефективні способи досягнення кінцевих освітньо-культурних цілей.
Попри велику кількість підходів спільними елементами визначень є системність, інтегративність, відповідність конкретній меті.

Педагогічна технологія — змістова техніка реалізації системи всіх компонентів педагогічного процесу, спрямована на досягнення поставленої мети; закономірна педагогічна діяльність, яка реалізовує науково обґрунтований проект навчально-виховного процесу і має вищий рівень ефективності, ніж традиційні методики.

Основними ознаками педагогічної технології є:
а) концептуальність — чітке, послідовне педагогічне розроблення цілей навчання та виховання;
б) діагностичне визначення цілей — теоретико-прогностичне вивчення умов, способів, засобів упровадження педагогічних інновацій, прогнозування результатів навчально-виховної діяльності;
в) економічність (виражає якість навчального процесу) — структурування, впорядкування, ущільнення інформації, яку необхідно сприйняти та засвоїти;
г) алгоритмізованість, проектованість — поділ технології на етапи, ступені, повторюваність та ритмічність дій, що забезпечують дидактичний результат;
ґ) коригованість — вироблення педагогічних умінь, які дають змогу вносити процесуальні зміни в технологію зі збереженням основних дидактичних цілей;
д) візуалізація — комплексне застосування технічних, комп’ютерних засобів навчання та контролю.
В освітній практиці виокремлюють такі рівні функціонування педагогічної технології:
— загальнопедагогічний, що репрезентує цілісний освітній процес у регіоні, освітньому закладі і тотожний педагогічній системі, оскільки містить сукупність цілей, засобів і методів навчання (виховання), алгоритм дій педагогів та учнів;
— предметно-методичний, що окреслює застосування технології як окремої методики в межах одного предмета;
— локальний, на якому педагогічна технологія реалізується як технологія окремих частин навчально-виховного процесу з метою розв’язання певних дидактичних і виховних завдань.
Відповідно до цих рівнів розмежовують поняття «освітня технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання», що визначаються їхніми цілями, завданнями і змістом.
Більшість науковців і педагогів-практиків схильні обмежувати використання поняття «технологія» щодо процесу виховання. У дидактиці функціонування технології обґрунтоване, оскільки якість засвоєного матеріалу можна проконтролювати і перевірити, проте у вихованні важче визначити діагностичну мету і результат сформованості моральної якості. У процесі виховання послуговуються існуючими методиками і суб’єктивними методами педагогічного контролю. Виховну технологію не можна ототожнювати з виховними методами. Якісно нові методи, що основані на рефлексивно-вольових механізмах, механізмах співпереживання і позитивно-емоційного оцінювання та апелюють до самосвідомості, особистісного ставлення дитини до суспільних норм і цінностей, сучасний український психолог Іван Бех кваліфікує як виховні технології особистісної орієнтації.
Прикладом гуманістичної концепції в українській освіті є сучасна виховна педагогічна технологія «Я у світі». До авторських виховних технологій особистісної орієнтації належать технологія саморозвитку М. Монтессорі, природовідповідне виховання гармонійності українського педагога-практика А. Кушнір, програма О. Винницької «Лицем до дитини».
Українські науковці (С. Гончаренко, А. Кушнір, О. Пєхота, І. Підласий, Г. Селевко та ін.) розмежовують терміни «технологія» і «методика». Технологія відрізняється від методики відтворюваністю, стійкістю результатів, відсутністю безлічі «якщо»: «якщо талановитий учитель, талановиті діти, багата школа» (І. Підласий, А. Підласий). Відмінність полягає в тому, що педагогічні технології вдається тиражувати і переносити на вивчення різних навчальних дисциплін із гарантією високої якості виконання поставлених завдань. Методика навчання є значно вужчою, може діяти тільки в межах певного предмета чи кількох навчальних дисциплін. Наприклад, методику навчання вільного (швидкого) читання не можна використовувати для вивчення математичних дисциплін. Проте методика може бути доведена до рівня технології. Так, сучасна методика оцінювання знань відповідає об’єктивності, надійності, валідності, тому її можна назвати педагогічною технологією.
На думку Г. Селевка, відмінність між методикою і технологією полягає передовсім у розставленні акцентів. Пріоритетне питання методики — «як», а технології — «як це зробити оптимально». У технології більше представлені компоненти мети, а також процесуальні компоненти, у методиці — змістова, якісна та варіативна частини. Технології навчання будь-якої дисципліни відрізняються від окремих методик вищим ступенем узагальнення, ширшим діапазоном застосування, чіткістю формулювання мети, її діагностичністю, глибшою теоретичною розробленістю, вищим рівнем системного проектування, регламентації, алгоритмізації тощо.
Сучасний український педагог Ганна Сальникова також диференціює ці терміни. Методика навчання — сукупність правил, прийомів і засобів, за допомогою яких передається багаторічний досвід від одного покоління до іншого і формується новий життєвий досвід людей. Технологія навчання — це «прив’язування» методики до конкретних умов, система використання вироблених правил з урахуванням часу, місця, конкретних суб’єктів освіти, умов організації і тривалості педагогічного процесу. З огляду на це можна говорити про ефективність технології лише щодо певних учнів та педагогів. Методики навчання стійкіші, ніж технології, вони змінюються разом зі зміною освітньої мети.
Педагогічна технологія опосередкована педагогічною технікою і якостями особистості педагога, його майстерністю (Г. Селевко). Проте встановити, який із цих чинників провідний, неможливо.