1326593935791

Безпека життєдіяльності («Академія»)

45,00 грн.

Піскунова Л. Е., Прилипко В. А., Зубок Т. О.

Тип видання — підручник
Рік видання — 2012
Обсяг — 224 стор.
Формат — 135×206 мм (84х108/32)
Оправа — 7 (тверда, ламінована)

Поділитися:   

Анотація

У сучасному динамічному світі людина, реалізовуючи свої інтереси і можливості, нерідко наражається на ризики, загрози та небезпеки природного, техногенного і соціального характеру. Немало їх продукує і провокує вона сама. Тому вміння бачити всі аспекти середовища життєдіяльності, запобігати агресивному впливу зовнішніх факторів, деструктивним наслідкам своєї поведінки в екологічних системах і соціальних середовищах — важлива умова благополуччя і здоров’я соціуму. Ці питання становлять предметну і концептуальну основу пропонованого підручника. У ньому розкрито сутність і загальні засади безпеки життєдіяльності, джерела, фактори, особливості небезпек, ризиків, загроз організму і внутрішньому світу людини, способи протидії їм на індивідуальному і суспільному рівнях.
Адресований студентам вищих навчальних закладів. Прислужиться фахівцям-екологам, психологам, педагогам, усім, хто переймається питаннями безпеки життєдіяльності людини.

Зміст

1. Загальні засади безпеки життєдіяльності

1.1. Сутність, становлення та концептуальні основи безпеки життєдіяльності
Сутність безпеки життєдіяльності
Системно-структурний підхід і системний аналіз як методологічна основа БЖД
Концепція ООН про сталий людський розвиток як концептуальна основа БЖД
Становлення і розвиток екологічних наук та БЖД
1.2. Джерела небезпеки
1.3. Фактори небезпеки
Фізичні фактори небезпеки
Хімічні фактори небезпеки
Біологічні фактори небезпеки
Психофізіологічні фактори небезпеки
Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин
1.4. Психологія безпеки
1.5. Ризики у життєдіяльності людини
Сутність ризику. Ризик-орієнтований підхід як спосіб запобігання ризикам
Екологічний ризик
Техногенний ризик
Соціальні ризики та способи їх державного забезпечення

2. Безпека взаємодії організму людини з навколишнім середовищем

2.1. Людина як природний організм
2.2. Функції організму людини у взаємодії з навколишнім середовищем
Роль аналізаторів в оцінюванні небезпечних факторів середовища
Характеристика головних і допоміжних аналізаторів
Психічна і нервова системи людини
Психічні процеси людини, що забезпечують життєдіяльність
Темперамент і його властивості
Структура характеру
2.3. Забезпечення здоров’я людини
2.4. Основи раціонального харчування

3. Безпека життєдіяльності у природному, техногенному і соціально-політичному середовищах

3.1. Природне середовище життєдіяльності людини
Складові середовища життєдіяльності людини
Гігієнічна характеристика чинників природного середовища
Природні стихійні явища, що загрожують життєдіяльності людини
3.2. Техногенне середовище життєдіяльності людини
Техногенні небезпеки та їх наслідки
Вплив побутового мікроклімату на безпеку людини
Шкідлива дія алергенів
Освітлення робочого місця
Шумове забруднення
Робота з персональними комп’ютерами
Електробезпека
Пожежна безпека
3.3. Вплив соціального середовища на безпеку життєдіяльності
Вплив на життєдіяльність людини соціально-політичних конфліктів
Екстремальні ситуації криміногенного характеру і способи їх уникнення
Маніпулятивний вплив як загроза безпеці життєдіяльності
Бідність, бродяжництво, безпритульність і безробіття як соціальні загрози безпеці людини
Девіантна поведінка як загроза життєдіяльності

4. Сприяння безпеці життєдіяльності на загальнодержавному рівні

4.1. Основи економічної безпеки
4.2. Правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту життєдіяльності в Україні
Основи національної безпеки України
Нормативно-правові засади захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій
Система державних і регіональних органів управління та нагляду за безпекою життєдіяльності

Додатки
Термінологічний словник
Література

Уривок із підручника («Безпека життєдіяльності» Піскунова Л. Е., Прилипко В. А., Зубок Т. О.) надано виключно для ознайомлення.
Копіювання будь-якої частини без погодження з видавництвами заборонено.

1. Загальні засади безпеки життєдіяльності

1.1. Сутність, становлення та концептуальні основи безпеки життєдіяльності

Сучасний період супроводжується соціально-економічною і екологічною кризами в суспільстві, що спричинило катастрофічне зниження рівня життя людей. В останні роки в Україні спостерігається стійка тенденція до погіршення стану здоров’я населення, із кожним роком зростає кількість чинників, що негативно впливають на людину. Це призводить до збільшення чисельності осіб, особливо молодих, із функціональними захворюваннями і спадковими патологіями. Така ситуація потребує невідкладного оздоровлення дітей, підвищення культури особистості з урахуванням значущості поведінкового компонента у формуванні здоров’я, що відповідає стратегічній програмі Всесвітньої організації охорони здоров’я «Здоров’я для всіх в ХХІ сторіччі». Тому особливо актуалізується вивчення дисциплін, пов’язаних із питаннями безпечного існування.
Безпека життєдіяльності — галузь знань, що вивчає небезпеки, які загрожують людині в повсякденному житті (вдома, на вулиці, роботі, відпочинку) та за надзвичайних ситуацій (аварії, техногенні та природні катастрофи тощо), і методи захисту від них.

Сутність безпеки життєдіяльності

Термін «життєдіяльність» запроваджено з появою пілотованої космонавтики, але нині його все ширше використовують у різних сферах: ідеться про життєдіяльність села, міста, району, навіть мікроорганізмів.
Життя — це одна з форм існування матерії, що характеризується здатністю до розмноження, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, можливістю пристосовуватись до середовища та наявністю обміну речовин і реакції на подразнення. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими (фізичною, хімічною, енергетичною тощо). Невід’ємною властивістю усього живого вважають активність.
Діяльність є людською формою активності, необхідною умовою існування суспільства, зміст якої полягає у зміні та перетворенні людиною навколишнього середовища. Люди трансформують його для задоволення власних потреб, активно взаємодіють з ним, завдяки чому і досягають поставленої мети. Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі, людина відчуває вплив законів природного світу. Водночас через діяльність, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовну сутності, вона сама впливає на природу.

Життєдіяльність — процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

До основних принципів забезпечення життєдіяльності належать:
а) безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини, для якого потрібні: повітря, вода, продукти харчування, світло, тепло, одяг, взуття тощо;
б) взаємодія і взаємозалежність із навколишнім середовищем. Життєдіяльність забезпечується навколишнім середовищем, тобто параметрами споживання, енергоресурсами, корисними копалинами тощо, одночасно впливаючи на середовище буття: змінює параметри споживання, рослинний і тваринний світ, виснажує енергоресурси, забруднює навколишнє середовище;
в) раціональна організація праці за ціллю, часом, місцем і нормами, що передбачає управління, розроб-
лення принципів організації, мети, завдань, засобів праці;
г) матеріальне заохочення під час організування життєдіяльності, що безпосередньо пов’язано з продуктивністю праці, яка визначається людським фактором (способом матеріального заохочення); працездатністю виробничого персоналу; ступенем підготовленості до праці (професійним, фізіологічним, психологічним);
ґ) захист здоров’я та умов життєдіяльності;
д) ліквідація негативних наслідків життєдіяльності. Життєдіяльність людини супроводжується надзвичайними техногенними, екологічними, промисловими та стихійними ситуаціями, тому кожна держава повинна мати професійні структури для ліквідації їх наслідків.
Небезпека для життя людини може виникнути як за надзвичайних ситуацій, так і за звичних умов. Тому гарантування безпеки життєдіяльності необхідне у нормальних і надзвичайних умовах. Відповідно можна виокремити дві групи проблем забезпечення життєдіяльності:
1) охорона здоров’я, прав людини та громадського порядку, праці і захист навколишнього природного середовища;
2) захист населення в надзвичайних ситуаціях, запобігання їм.
Трапляється визначення безпеки як «такого стану будь-якого об’єкта, за якого йому не загрожує небезпека», але воно лише вказує на відсутність джерела небезпеки. Для складних технічних систем, тим більше для людини чи суспільства ризик — це категорія, що має багато індивідуальних ознак і характеристик; математично точно визначити його надзвичайно складно, інколи неможливо. Часто оцінити ризик можна тільки експертним методом.
Безпека — збалансований стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо (за експертною оцінкою), а безпека людини — стан захищеності особи та суспільства від ризику. Вона є невід’ємною складовою характеристики стратегічного напряму людства, що визначений ООН як сталий людський розвиток, тобто який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.
Обов’язковою умовою гармонійного розвитку людства і кожної особистості зокрема є безпека життєдіяльності у всіх сферах соціуму — в побуті, на виробництві, під час подорожей тощо. Оскільки загрози можуть виникати не лише внаслідок антропогенних впливів, а й з об’єктивних, не залежних від людини причин, безпека життєдіяльності передбачає уникнення небезпек і активне запобігання їм.

Безпека життєдіяльності (БЖД) — галузь знання та науково-практичної діяльності, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розроблення і реалізування відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримання здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і за надзвичайних ситуацій.

Це поняття охоплює всі аспекти життя і діяльності людини у взаємодії з навколишнім (природним і штучним) середовищем, оскільки вони супроводжуються ризиком.
Питання ризику і небезпек вивчають науки, що мають світоглядний характер:
— гуманітарні науки (філософія, теологія, лінгвістика);
— природничі науки (математика, фізика, хімія, біологія);
— інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);
— науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);
— науки про суспільство (соціологія, економіка, право).
У БЖД акумульовано ті їх здобутки, що дають змогу індивіду реалізувати свій потенціал, не завдаючи шкоди ні собі, ні довкіллю, ні соціуму.
Метою освіти із БЖД є підготовка людини до активної участі в забезпеченні тривалого повноцінного життя в суспільстві, яке динамічно змінюється. Відповідно до основних завдань такої освіти належать:
— формування культури людини у сфері безпеки, тобто відповідних моральних цінностей, поглядів, поведінки тощо;
— забезпечення певного рівня індивідуальної захищеності людини шляхом формування і розвитку тих її рис, які сприяють розвитку безпеки, а також необхідних знань та умінь;
— інтенсифікація методичної, наукової та інших форм освітньої роботи з напряму БЖД як у закладах освіти, так і за їх межами;
— сприяння підвищенню ефективності роботи державної системи з безпеки населення шляхом навчання і підготовки людей до їх адекватної взаємодії, вироблення активної позиції щодо вдосконалення державної системи, у т. ч. у законодавчій сфері;
— поліпшення управління освітою всіх верств населення за критеріями напряму БЖД.
Об’єктом освітнього напряму з БЖД вважають безпеку особи як явище, а предметом — моделі безпеки. Отже, така освіта готує особу до повноцінного життя з активною участю в гарантуванні рівня безпеки, що залежить від на-
вколишнього середовища (довкілля, побут, транспорт, дозвілля, виробництво, соціальні відносини тощо); державної системи підтримки безпеки людини (пожежна охорона, охорона праці, охорона здоров’я тощо) та індивідуальної захищеності особи (психологічний стан, мотивація, уміння, індивідуальні засоби захисту тощо).

Системно-структурний підхід і системний аналіз як методологічна основа БЖД

Безпека життєдіяльності як порівняно нова галузь знань, що виникла на стику природничих, гуманітарних і технічних наук, використовує їх методи, водночас розробляючи власні. Комплексний характер БЖД зумовлює застосування сукупності методів різних наук.
У природі та суспільстві всі явища взаємопов’язані та взаємообумовлені, тобто кожне з них має певні причини і наслідки, тому методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід.

Системно-структурний підхід — напрям методології досліджень, що полягає у вивченні об’єкта як цілісної множини елементів у сукупності відношень і зв’язків між ними, тобто розгляді об’єкта як системи.

Основним методом системного підходу є системний аналіз — сукупність методологічних засобів, які використовують для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або виникають у системах.
Кожна система є сукупністю взаємопов’язаних елементів, які взаємодіють між собою з метою досягнення певних цілей. До таких складових належать не лише матеріальні об’єкти, а й відносини між ними. Системи мають свої властивості, які не характерні для елементів, що її утворюють. Будь-яка система є складовою іншої, а окремі елементи її можна розглядати як самостійні системи. У БЖД вивчають систему «людина — життєве середовище».

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності — методологічні засоби, які використовують для визначення небезпек, що виникають у системі «людина — життєве середовище» або на рівні її складових, та їх впливу на самопочуття, здоров’я і життя людини.

Проблеми безпеки життя особистості чи групи потрібно вивчати у зв’язку з екологічними, економічними, технологічними, соціальними, організаційними та іншими компонентами системи, до якої вони належать. Кожен із цих елементів впливає на інший, і всі перебувають у складній взаємозалежності. Вони позначаються на рівні життя, здоров’ї, добробуті, соціальних відносинах, від яких залежать стан духовної та матеріальної культур, характер і темпи їх розвитку.
Системно-структурний підхід у системі «людина — життєве середовище» є не лише основною вимогою до розвитку теоретичних засад БЖД, а й важливим засобом удосконалення діяльності, спрямованої на забезпечення сприятливих і безпечних умов існування.
Системний аналіз безпеки як метод дослідження було започатковано наприкінці 50-х років XX ст., коли виникла наука «безпека систем», що застосовує інженерні та управлінські принципи для гарантування необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику небезпек, використання засобів для контролю цих небезпек і запобігання їм протягом життєвого циклу системи з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості.
Програми, розроблені військовими і фахівцями у галузі космонавтики, з часом почали застосовувати у промисловості (енергетиці, нафтопереробці, перевезенні вантажів, хімічній промисловості), а згодом у БЖД.
Отже, БЖД розглядає людину саме в системі «людина — життєве середовище», в якій особистість є джерелом активності, спрямованої на життєве середовище. Поза межами цієї системи людина становить об’єкт вивчення антропології, медицини, психології, соціології та інших наук.