1202224722380

Менеджмент. Видання 2-ге, виправлене, доповнене («Академвидав»)

60,00 грн.

Йохна М. А., Стадник В. В.

Тип видання — підручник
Рік видання — 2007
Обсяг — 472 сторiнки
Формат — 135×206 мм (84х108/32)
Оправа — 7 (тверда, ламінована)

Поділитися:   

Анотація

Підручник є другим виданням, у якому на основі практичної апробації поглиблено і розширено окремі теми, уточнено деякі положення. У ньому узагальнено і систематизовано теоретичні напрацювання і практичний досвід сучасного менеджменту; розкрито сутність, механізми та особливості ефективної системи управління організаціями, технології менеджменту, здійснення управлінських функцій, а також методи обґрунтування управлінських рішень. Засвоєнню проблематики, наближенню знань до практичних потреб сприятимуть запропоновані в підручнику дослідження конкретних управлінських ситуацій, робота із завданнями практикуму, тестами.

Для студентів вищих навчальних закладів і всіх, хто цікавиться прогресивними методами вирішення управлінських і господарських завдань.

Зміст

1. Менеджмент як сфера діяльності. Суб’єкти і об’єкти менеджменту

1.1. Сутність і завдання менеджменту
Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту
Організація як соціотехнічна система і об’єкт менеджменту
Види організацій
Характеристики організацій
Функції менеджменту. Управління як процес
Особливості управлінської діяльності. Ролі та завдання менеджерів

1.2. Зародження і розвиток менеджменту
Розвиток практики управління. Виникнення управління як галузі знань
Виникнення управління як науки. Школи управління
Сучасні концепції менеджменту
Розвиток вітчизняної науки управління

1.3. Принципи і методи управління
Загальні принципи управління
Принципи управління за планово-адміністративної системи господарювання
Сучасні принципи управління і методологія їх розроблення
Методи управління, їх сутність і особливості

1.4. Внутрішнє середовище організації
Складові внутрішнього середовища організації
Цілі як засоби формування і розвитку організації
Структура організації
Система технологій організації
Людські ресурси організації
Організаційна культура
як об’єднуючий елемент
внутрішнього середовища організації
Взаємозалежність внутрішніх складових організації

1.5. Зовнішнє середовище організації
Сутність і характеристики зовнішнього середовища організації
Середовище прямої дії (мікросередовище) організації
Середовище непрямої дії (макросередовище) організації
Міжнародне середовище організації

2. Технологія менеджменту

2.1. Організування комунікаційного процесу
Комунікація як засіб інформаційного забезпечення процесу управління
Види комунікацій в організації
Комунікаційний процес, його елементи та етапи
Способи комунікації в організації
Комунікаційні канали
Особливості міжособистістних комунікацій і умови їх ефективного здійснення
Комунікаційні перешкоди і засоби їх подолання
Комунікаційні мережі
Технічне забезпечення комунікаційного процесу в організації. Інформаційні системи

2.2. Процес прийняття управлінських рішень
Місце управлінських рішень у процесі управління
Типи управлінських рішень і вимоги до їх прийняття
Технологія прийняття управлінського рішення
Загальні підходи до розв’язання управлінських проблем
Методи обґрунтування управлінських рішень

3. Реалізація загальних функцій менеджменту

3.1. Функція менеджменту «планування»
Сутність, завдання і принципи планування
Види внутріорганізаційного планування
Система планів в організації
Методологія і етапи стратегічного планування
Види функціональних стратегій і чинники їх вибору
Управління реалізацією стратегічного плану
Проблеми й особливості застосування стратегічного планування у вітчизняних організаціях

3.2. Функція менеджменту «організування»
Сутність функції «організування». Організаційна структура і принципи її побудови
Формування підрозділів організації
Централізація і децентралізація у побудові організації. Повноваження і обов’язки
Чинники, що впливають на побудову організаційної структури
Види організаційних структур
Організаційний розвиток. Стратегія організаційних змін

3.3. Функція менеджменту «мотивування»
Сутність і роль мотивування
Типи мотиваційних теорій
Проблеми формування ефективного мотиваційного механізму на підприємстві

3.4. Функція менеджменту «контролювання»
Місце контролювання у системі управління
Види управлінського контролю
Сутність і етапи процесу контролювання
Система контролю і умови її ефективного функціонування
Основні види управлінського контролю
Контролювання поведінки працівників

4. Соціально- психологічні аспекти колективної праці

4.1. Формування і розвиток колективу
Людина та організаційне оточення
Сутність, види і характеристика колективів (груп)
Чинники, що впливають на ефективність роботи групи
Формування і розвиток колективу
Міжособистісні та міжгрупові конфлікти

4.2. Керівництво і лідерство
Сутність керівництва і лідерства
Влада, її форми та джерела
Теорії лідерства

5. Ефективність організації і ефективність системи менеджменту

Сутність організаційної ефективності і підходи до її визначення
Види ефективності організації
Показники і критерії ефективності діяльності організації
Результативність і ефективність системи менеджменту. Показники ефективності управління організацією
Обґрунтування ефективності реалізації рішень щодо здійснення організаційних змін

Практикум
Тести
Короткий термінологічний словник
Література

Уривок із підручника («Менеджмент» Йохна М. А., Стадник В. В.) надано виключно для ознайомлення.
Копіювання будь-якої частини без погодження з видавництвами заборонено.

1. Менеджмент як сфера діяльності. Суб’єкти і об’єкти менеджменту

Структурними елементами економіки кожної країни є організації, що забезпечують виробництво товарів і послуг для населення. Діяльність цих організацій передбачає певну систему управління. Виокремлення управління як виду діяльності зумовило формування особливої категорії працівників — менеджерів, завданням яких є планування, організування, контролювання і координування дій інших членів організації. У процесі пошуку способів підвищення ефективності виконання управлінських функцій виникли різноманітні теорії та концепції управління, на основі яких сформувалися його принципи і методи. Економічний поступ світового співтовариства сприяв переосмисленню усталених постулатів і формуванню нової управлінської парадигми, в центрі якої — підвищення адаптивності та ефективності діяльності економічних організацій у мінливому зовнішньому середовищі. Ключовою ланкою сучасної організації є її персонал. Уміле, гнучке й оперативне управління ним, удосконалення внутрішнього середовища організації відповідно до зовнішніх викликів є ознаками її ефективного функціонування.

1.1. Сутність і завдання менеджменту

Менеджмент як наука формувався і розвивався впродовж багатьох десятиліть у США і країнах Західної Європи. Широке залучення його надбань у практику сприяло ефективній діяльності економічних суб’єктів, удосконаленню механізмів управління ними, пошуку дієвих методів господарювання і забезпечило провідну роль цих країн у світовому господарстві.
Менеджмент оперує певними економічними категоріями, ключовими серед яких є «об’єкт» і «суб’єкт».

Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту

Менеджмент як вид діяльності націлений на продуктивне використання організацією залучених із зовнішнього середовища ресурсів і досягнення поставлених цілей.

Менеджмент (англ. manаge — управляти) — вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників організації з метою координації їх дій для досягнення поставлених перед організацією цілей.

Вирішення актуальних для бізнесу завдань забезпечується раціональною і гнучкою взаємодією всіх елементів організації, що можливо завдяки створенню ефективної системи менеджменту.

Система менеджменту — сукупність взаємопов’язаних елементів управління організацією, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем для досягнення поставлених цілей на основі оптимального використання трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.

У вітчизняній практиці поряд з терміном «менеджмент» використовують термін «управління», хоча сфера застосування його дещо ширша. Термін «управління» вживають щодо управління технічними системами (автомобілем, верстатом тощо); управління соціальними процесами (через інститути громадянського суспільства); управління соціально-економічним розвитком країни (через систему її органів державного управління та місцевого самоврядування), управління господарською діяльністю організацій, що функціонують у системі ринкових відносин.
Стосовно організації як соціотехнічної системи ці терміни часто використовують як синоніми. Різняться вони лише тим, що, говорячи про «менеджмент», мають на увазі виконання керівних дій професійним управлінцем — менеджером, який має спеціальну підготовку і необхідні знання для керування людьми. Тому надалі терміни «менеджмент» і «управління» використовуватимуться як рівнозначні.
Менеджмент охоплює процеси планування, організування, мотивації та контролювання під час яких формуються і досягаються певні цілі. Характерною особливістю сучасного менеджменту є тісний зв’язок із соціологією, психологією, конкретними емпіричними дослідженнями діяльності організації.
Оксфордський словник англійської мови дає такі тлумачення «менеджменту»: менеджмент — це спосіб і стиль співпраці з людьми (працівниками); менеджмент — це влада та мистецтво управління; менеджмент — це вміння та адміністративні навички організувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників); менеджмент — це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.
Отже, не існує однозначного визначення менеджменту. В організації його можна розглядати як специфічний апарат, як спеціальний інструмент, що використовується з метою впорядкування структури, впливу на зовнішні та внутрішні фактори результативності та продуктивності, мобілізації та ефективного використання всіх видів ресурсів задля досягнення цілей.
Провідна роль у системі менеджменту належить менеджерам — керівникам нової формації, які мають всебічні знання у галузях економіки, психології, соціології, інноватики, володіють сучасними інформаційними технологіями, технікою ділового спілкування, завдяки чому вміють чітко визначати стратегічні цілі організації і консолідувати дії персоналу для їх досягнення. Зусилля менеджерів спрямовуються не лише на створення оптимальної архітектури організації, яка б сприяла раціональному розподілові праці, впорядковувала комунікаційні процеси, а й на формування високої культури людської співпраці.
Успіхи чи невдачі вітчизняних підприємств значною мірою зумовлені наявністю чи відсутністю знань специфіки управлінської діяльності у людей, які ними керують, причому не лише у професійних менеджерів, а й у фахівців економічних, маркетингових чи фінансових служб. Тому вивчення менеджменту як науки є обов’язковою складовою підготовки фахівців економічних спеціальностей у всьому світі. В Україні дисципліна «Менеджмент» є нормативною складовою напряму підготовки «Економіка і підприємництво» і входить у відповідний державний стандарт освіти.
Менеджмент як вид діяльності охоплює не лише технічний аспект функціонування організації — виробничі процеси, а й соціальний — людей, оскільки організація є соціотехнічною системою. Елементи, на які націлена ця діяльність, утворюють об’єкти менеджменту, що мають певні просторові й часові межі.

Об’єкт менеджменту (об’єкт управління) — виробничо-господарська організація та її зовнішнє оточення.

Організація складається з підрозділів, кожен з яких має свою сферу діяльності, а отже, потребує застосування специфічних прийомів і методів впливу на нього. Такі підрозділи виступають також об’єктами управління, але до них частіше застосовують термін «керована система».
Функції управління здійснює суб’єкт менеджменту, яким може бути одна людина чи група людей.

Суб’єкт менеджменту (суб’єкт управління) — скеровувач управлінських дій.

Якщо управління має офіційний характер, то суб’єкт управління організаційно і юридично оформляється як посада чи сукупність посад, що утворюють підрозділ управління. У такому разі він утворює керуючу систему.
Від суб’єкта управління слід відрізняти суб’єкт управлінської діяльності, яким може бути тільки фізична особа, індивід. Саме через суб’єктів управлінської діяльності реалізуються управлінські відносини.

Суб’єкт управлінської діяльності — особа, яка реалізує управлінські відносини.

Через управлінські відносини менеджери (суб’єкти управлінської діяльності) впливають на поведінку працівників організації. Ефективність цього впливу залежить від раціональної побудови управлінських відносин, тому вони є предметом менеджменту як науки.

Предмет менеджменту — система виробничих відносин, що формується в організації між працівниками керуючої та керованої систем у процесі створення продукту, призначеного для потреб ринку.

Використання теоретичних і практичних надбань західного менеджменту у вітчизняній практиці управління дасть змогу керівникам організацій посилити їх гнучкість, мобільність, забезпечить позитивні структурні зрушення, а значить, сприятиме підвищенню ефективності їх діяльності.