Секрети, радості й страхи, – розпитуємо підліткових письменників про їхнє тінейджерське життя.

Олена Рижко – авторка повістей “Дівчина з міста”, “Знає тільки Мару”, “Король Даркнету” й “Мишоловка”, експертка підліткового читання.

Рижик.

Стала письменницею. А от у космос так і не полетіла.

Усвідомлення, що правило “Не роби кривди іншому й тоді тебе не скривдять”, – не працює. Дехто ненавидітиме тебе тільки за те, що інші – люблять.

Втікши з уроків, залізла разом із хлопцями в покинутий на той час костел, і під самим склепінням разом із кількома відчайдухами (але єдина з дівчат!) пройшлася вузенькою бантиною. Без страховки. А, забула сказати: я боялася вистоти, але вроджена впертість і потреба доводити свою здатність до вчинку взяли гору.

Надзвичайно романтичним, аж до тої миті, коли під час омріяного поцілунку голосно забурчало в животі.

Бути осміяною.

Я виховала чудового сина й навчилася бути задоволеною з того, що в мене є. Тобто навчилася бути щасливою.

Моє читання ніколи не обмежувалося шкільною програмою. Улюбленими були Нестайкові “Тореадори з Васюківки”, коли була меншою. Трохи старшою мене вразив роман Режіни Дефорж “Анна Київська” (друкував “Всесвіт” у перекладі Григорія Філіпчука). У шкільні роки не було таких книжок, яких не могла осилити. Це зараз я дуже прискіпливо ставлюся до власного чтива – час же не гумовий, мусиш вибирати.

Навряд чи б щось робила інакше – я завжди використовувала ті шанси, які давало життя.

Вперта, вольова й амбітна.

Вони написані з любов’ю до читачів і до героїв.