Народилася 8 червня 1979 року в Миколаєві. Там пішла в перший клас і перейшла до середньої школи. У тринадцятьза станом здоров’я на два роки опинилася в спеціалізованій школі-інтернаті, де пощастило навчатися в комфортних умовах і не робити тонну домашнього завдання на всі теми з усіх предметів.

Через два роки в нормальній школі мені ставили оцінки типу «нуль» за творчі експерименти, бо в «нас таке не пишуть». Там я поставила хрест на фізиці, математиці й побачила єдиний шлях до вищої освіти – через факультет іноземних мов. Жодною іноземною я в п’ятнадцять не володіла, і батьки стояли навколішках перед репетиторкою з англійської, благаючи взяти цю «дєвочку», бо вона дуже хороша й буде старатися.

Я опинилася в пеклі зубріння слів, текстів і гортання словників. Уночі вчилася, вдень ходила до школи, а ввечері закохувалася в музикантів із сусідніх багатоповерхівок.

П’ять років Таврійського національного відточили мою англійську, познайомили з мільйоном людей і змусили зрозуміти: життя – це торт у магазині в останній день терміну придатності. Хапай, біжи додому і їж. Від отруєння ніхто не застрахований, але спочатку торт усе ж таки смачний і солодкий.

Англійська відкрила мені світ. Я працювала в міжнародних компаніях, подорожувала, жила за кордоном. І майже кожного дня перемагала свої страхи.

Не знаю, як на мене вплинуло гаряче повітря штату Джорджія, але кілька років тому закрилася в кімнаті з комп’ютером і вирішила, що досить писати випадкові статті і мріяти, що одного дня купи чернеток самі перетворяться на книжки. І я почала читати спеціальну літературу, розбивати лоба об стіну жорстокої критики, писати й переписувати.

Пощастило зустріти людей, які підтримали, конструктивних критиків і письменників, які ділилися своїм досвідом.

Сподіваюся зростати як письменниця і знаходити своїх читачів.