Народилася на Тернопільщині у містечку Скалат. Відколи себе пам’ятаю – любила вигадувати всілякі історії. Доки не навчилася писати – малювала їх. Дев’ятилітню мене дуже вразив фільм про австралійського письменника Алана Маршала, тоді й спробувала записувати події, що відбувалися у школі, а щоб було цікавіше – додавала свої фантазії.
По-справжньому все почалося в одинадцятирічному віці. Саме тоді, якось взявши товстого зошита й ручку, почала писати – було це несподівано, дивно і навіть містично. І написала першу пригодницьку повість «Таємниця старого будинку». Потім були інші повісті, оповідання – детективні, пригодницькі й історичні, «білі» вірші і роман, який не завершила, бо подорослішала. З десяток таких зошитів зберігаю й досі. Написала навіть оперету. Маленькі оповідання друкувала районна газета.
Дуже пощастило із вчителями-філологами, які провокували на творчість і неймовірно підтримували – часто, тільки-но почувши про новий твір, вривали урок, щоби я зачитала його перед класом.
Мріяла бути археологом і навіть зорганізувала серед однокласників розкопки на території старої фортеці. Згодом хотіла стати акторкою й зіграти Гамлета. А батьки-медики наполягли продовжити родинну традицію. Щастям було опинитися у Львові – це місто сформувало мене.
Після закінчення медичного навчального закладу таємно від батьків вступила у Львівський університет на факультет журналістики. І повернулася до прози. Деякі твори написані в гамірній редакції газети, де працювала, й у такому ж гамірному гуртожитку – для творчості не завжди потребую келії.
Мою прозу друкували у багатьох літературних виданнях. Стала дипломанткою міжнародного літературного конкурсу «Гранослов». 2012 року «Видавництво Старого Лева» видало першу книгу оповідань для підлітків «Новенька та інші історії». У тому ж видавництві з’явилась «Кав’ярня на розі», а 2015 року у видавництві «Піраміда» – повісті «До сивих гір».
Люблю давні й забуті книжки, самотність, спілкування з диваками й маргіналами, мандрівки, оперу, театр і стильне кіно.
Живу у Львові – це місто завжди дивує й надихає…