Кожна людина при народженні отримує ім’я, а згодом − якесь смішнюче прізвисько. Я була Константою. Так мене прозвав учитель фізики, бо кожного уроку моя поведінка була незмінно бешкетливою, «шкультигаючою» на обидві ноги. Цей настрій вдихаю і в свої дитячі твори.

Писати я стала завдяки Супермену. А точніше − Лойс Лейн – його крутій обраниці. Карколомні пригоди героїчного прибульця й чесної журналістки – ось що надихало мене школяркою. Від їхніх перипетій переповнювало подих, і, мабуть, тоді відчула, що хочу створювати власні світи – зі своїми героями.

Сьогодні Константою бути складніше, бо світ такий мінливий! Але прагнути до цього – не так уже й погано. Тому тепер, будучи літературною редакторкою глянцевого журналу «VotGe» й виховуючи двох невгамовних непосидюх, вчуся приборкувати стихії свої і дітей. Для цього я й вигадую історії – непрості й захопливі. І в кожній стараюся знайти відповіді на складні питання, які бентежать навіть дорослих.

«Магічна зброя панчохоїдів» − казкова повість про хлопчика-переселенця, який найбільш за все хоче покінчити з війною й повернути колишнє мирне життя. Ще є книжки «Мій супергеройський та крутий татусь» і «Фанніпітекі». Перша − історія про велич та героїзм татусів-шахтарів, а друга – екологічне фентезі, яке, впевнена, допоможе виховати покоління маленьких планетолюбів.

Мрію залишити після себе чудові історії, гідних дітей і прекрасні квіти. І ця моя позиція – величина стала.