Народилася в Ніжині, що на Чернігівщині.  Магерки – один із найколоритніших районів Ніжина, про який згадує у своїй біографії Микола Гоголь, – місце мого дитинства. А коли навчалася на факультеті філології Ніжинського університету, здавалося, що в його стінах  блукає неприборкана душа Гоголя.

Дякуючи мамі, книги в нашому домі були завжди. Трирічною я вже знала напам’ять вірші Лесі Українки й Тараса Шевченка. Мама хотіла, щоб я стала професійною спортсменкою, і я  п’ять років займалася художньою гімнастикою. Любила малювати, але в художню школу мене не взяли – сказали, що спізнилася на рік. Очевидно, життя мало на мене інші плани – в п’ятому класі почала писати, хоч батьки спершу не повірили.

Те, що література для мене – це серйозно – зрозуміла вже в старшій школі. Тоді перейшла з російської на українську мову. Після Ніжина були магістратура та аспірантура КНУ ім. Тараса Шевченка. Працювала на телебаченні, радіо, в газетах, в апараті Спілки письменників України, разом із командою сім років створюю дитячий журнал «Крилаті».

Писати для дітей почала саме тоді, коли носила під серцем сина. Серед опублікованих дитячих творів – повісті «Відлуння нашої хати» та «Добрик і його пригоди». У літературі для дітей мене цікавлять персонажі, які ростуть психологічно й гартують характери. А «тестити» вигадані мною історії допомагає син. Коли він з’явився на світ, довелося повернутися до Ніжина, тоді й почала займатися громадською роботою. Хотілося перетворювати світ навколо себе, знайомити дітей і молодь із сучасними письменниками. Організовувала всеукраїнські та міжнародні фестивалі на Чернігівщині – «Гоголівка», «Теплі долоні», «Литаври», «Словограй». Збирала книжки для шкіл на Сході України, які разом із волонтерами доправляли в бібліотеки.

Життєві обставини навчили не просто долати свої страхи, а й отримувати задоволення від цього. Мабуть, усе завдяки дорогій моєму серцю бабусі Ользі, яка навчила мене трирічну молитися, й чоловікові, який, пішовши з життя, дав зрозуміти дуже важливе: Бог – це любов. І Божа любов проявляється скрізь, де ми здатні її прийняти.