Філософа можна змусити замовчати, позбавити багато чого в житті, але нічого не можна вдіяти з найважливішим для нього – можливістю думати, мислено осягати світ і буття людини у ньому. Навіть у найскрутніші для українського народу часи українська філософія була, розвивалася, допомагаючи йому пізнавати себе, людство, шукати своє місце серед інших народів. Про це думається, гортаючи сторінки підручника «Історія української філософії», який щойно побачив світ у видавництві «Академвидав». Його автори – вчені Інституту філософії імені Г. Сковороди НАН України і викладачі кафедри історії української філософії і культури Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Із запитання про авторський колектив стартувала розмова з координатором видавничого проекту професором М. Ю. Русином.
– Чи не ризиковано об’єднувати в один авторський колектив представників академічної науки і вищої школи?
Вони репрезентують різні інтелектуальні сфери, типи мислення, навіть манеру висловлювання, а підручник мусить бути цілісним концептуально, витриманим відповідно до певної наукової парадигми і стильових канонів навчального видання.
– Таким колективом працюємо давно – перше видання нашого підручника побачило світ у 1994 р. Дався тоді він непросто, бо нам довелося починати з концепції, змістової структури, персоналій, принципів написання тексту. Відтоді багато що змінилося: захищено не один десяток дисертацій, опубліковано значну кількість монографій, статей, відбулося багато різноманітних наукових зібрань. Все це потрібно було осмислити, викласти на рівні сучасних знань. Одній людині з цим явно не справитися. Тому написання розділів підручника було доручено тим, хто, на наш погляд, найкраще знає проблему, дослідив її на основі первинних джерел. Кожному з них індивідуально і по-різному довелося вирішувати проблему єдності стилю викладу. Загалом, думаю, з цим завданням ми справилися.
– У чому, на Ваш погляд, новизна цього видання?
– Передусім у зрілішому, масштабнішому мисленні авторів, опануванні реалій з історії української філософії, які раніше перебували поза авторським баченням, осмисленні і розкритті багатьох дискусійних питань, синтезуванні надбань різних пізнавальних традицій, шкіл. Думаю, кожен автор прагнув сконцентрувати у своєму тексті те, що досліджував, над чим думав не один рік. Завдяки цьому вдалося створити якісно нове видання.
– Ми звикаємо оцінювати надбання вітчизняної культури у контексті розвитку світової цивілізації. Чим цікава і цінна українська філософська думка світові?
– Українська філософія розвивалася під впливом європейської, іноді торувала власні шляхи, що робить її за багатьма ознаками неповторною і цікавою для представників різних філософських традицій. Ідеться про філософів Києво-Могилянської, патеристичної шкіл; «філософію серця», що йде від К. Транквіліона-Ставровецького, Г. Сковороди, мазепинське бароко. Українській філософії притаманний примат чуттєвості над раціональним, що відрізняє її від філософії німецької, французької, англійської. Цікавився світ і українськими філософами радянських часів. Праці В. Шинкарука навіть тоді перекладали багатьма мовами.
– Яким бачите адресата підручника?
– Думаючу особистість, яка прагне осягнути глибинні засади людського буття і те, як це бачили наші філософи в різні часи. Така людина – не обов’язково має бути студентом, але обов’язково вона мусить бути інтелектуально невгамовною, ненаситною, здатною здобувати знання з глибин. Хоч підручник передусім адресується студентам, він по-справжньому буде цікавим і тим, хто давно встав зі студентської лави, але не втратив снаги до пізнання та навчання.