Анкета для дорослих підлітків

Секрети, радості й страхи, – розпитуємо підліткових письменників про їхнє тінейджерське життя.

Марта Гулей, авторка повісті “Одного дня вона розкаже”. Саме її книжка стала двадцять п’ятою в нашій лінійці видань для сучасних тінейджерів.

– Гулєйка.

– Стільки тих мрій у мене було! Із втілених – написала книжку, купила туфлі на шпильках, що в них могла лише стояти, а ще  завела кішку!

– Від ситуацій, коли за заборонами криється бажання захистити, а за милими й нібито добрими усмішками – жага вжалити.

– У мене всі пригоди були дуже круті. Одна з таких – організований у школі вертеп. Я була чортякою, найвищий однокласник – ангелом, цар, жид і смерть теж були. Ох і вертепище влаштували! Йшли, як у пісеньці – “від хати до хати, біленьким сніжком”, аж раптом ангел каже: “Паліть крила!”. Хтось клацнув пару разів запальничкою, щоб ті білі ватяні крила підпалити, а вони ніяк не піддавалися. Коли ж бешкетна затія все ж вдалася, біг той ангел із палаючими крилами, а весь вертеп горлав: “Падай у сніг!”. Сніг у ту пору був у перемішку з багнюкою, тож падіння нашого янгола було феєричним. На тій прекрасній ноті наші вертепні гастролі закінчилися.

– Ем-м-м, а це було побачення? Повний “атстой”!  Ми їли гарячі бутерброди в кафе “Гарячі бутерброди”. Там же була провальна спроба поцілунку, що закінчилася криками тітоньки з-за барної стійки. Потім виявилося, що за бутерброди в мого Дон Жуана платити нічим, то він і запросив мене туди, розраховуючи, що “смакотою” пригощатиму я. Благо, це було кафе “Гарячі бутерброди”, а не “Лобстери й мідії”, тож на ті два злощасні бутери я нашкребла. Очевидно, що з цим хлопцем побачення те було першим і останнім.

– Боялася, що мама дізнається про якісь мої пригоди. Влізала ж кудись постійно: то язик проколола, то вино пила замість уроків…

– Дуже складно виділити найважливіше, але мабуть-таки, народження дітей.

– Не осилила я “Війну і Мир”, ох, навіть хрестоматійного переказу не осилила. А улюблених було багато – аж до поколювання в животі любила сміятися з “Мисливських усмішок” Остапа Вишні, обожнювала “Ляльковий Дім” Ібсена й “Сагу про Форсайтів” Голсуорсі.

– Написала би собі записку “Купуй біткоїн, та чортяка буде по 1000 доларів”. А насправді, мабуть, була би обачнішою.

– Іронічна, щира, трохи дивакувата.

– Вони живі. Всі герої оживають, коли книжку відкривають для прочитання: кожен із них радіє, плаче, засмучується й лажає, а ще дуже хоче, щоб його полюбили.

 

 

Поділитися: