В Instagram не тільки котики, їжа і красиві місця. Там є книжки, і це прекрасно. Знову нашукали краси в аккаунтах книголюбів.

“Знайомство з видавництвом, книги якого не читав, – все одно що ходити по тонкому льоду”, – пишуть ті, в кого наша назва не викликатиме згадок про навчальну серію “Alma mater”. Кажуть, перший читацький досвід був чудовим, тож тішимося. І повість “Знає тільки Мару” – хороший вибір для старту.

У дописі про книжку Дмитра Кешелі “Дай сили заплакати” той випадок, коли коментарі читати цікавіше, ніж основний текст. “Тобі можна профіль видавництва “Академія” в інстаграмі вести”, – здається, хтось хоче в нашу видавничу сім’ю. 🙂“Любов така” на всіх фото така: красива й інтригуюча.

“Монотонно, сумно, без зайвих фарб – із усіма труднощами і вчинками підлітка”. І це комплімент Олі Лілік, авторці повісті “Чорний дощ”. Відома київська букблогерка підтверджує: “Прочитавши книгу до кінця, просто… зовсім в інший настрій потрапила. З цією історією опинилася в якійсь своїй атмосфері”.

Так так так, а ось і спойлер повісті-трилера Алевтіни Шавлач одним реченням: “Для лінивих: “Панянка в полоні у садиста, і їй норм”. Проте “читацьке м’ясо” таки знайдете, правда, читачі попереджають, що ця книжка – не для вразливих чи прихильників хеппі-ендів.

Підліткова повість Олени Рижко “Знає тільки Мару” западає в серця не менше, ніж її “Дівчина з міста”. Ура! (а то авторка хвилювалася).Цікаві враження редакторки одного з видавництв: “Здається, що матеріалу в авторки могло стати на хороший підлітковий роман. І в деяких місцях здалося, що певні історії просто «згорталися» і закривалися, хоч історія, як на мене, «просила цього не робити»”.

А ще “Знає тільки Мару” розширює читацький бекграунд.”Дренажка”, “дигери”, “залаз”, – Олена Рижко в темі, тож цікаво і юним, і дорослим читачам. “Книга загалом невелика, вьсого 140 сторінок, а вражень маса. Читається легко і на одному подиху”, – ділиться читачка.

Нова повість Ірини Мацко “Кава по-дорослому” отримує перші відгуки. Кажуть, все, як має бути: “Секс, наркотики, підліткова злочинність, анорексія, шкільні цькування – і це далеко не все. Головне, що сюжет нічого не нав’язує, просто подає конкретні ситуації з можливими наслідками”.

Юна читачка з Червоногограда оцінює прочитані книжки як найсуворіше журі. Повість “Солоні поцілунки” отримала 9 із 10, бо. “Читаючи уривки, я думала, що це дуже відверта книга. Але зараз, коли я перечитала безліч книг підліткової літератури я вважаю, що це легка повість”, – коментує дівчина.

Із повістю “Перехідний вік моєї мами” склалося напруженіше. “Після прочитання багатьох книг цього жанру – вона нудна та дуже схожа на всі інші”, – мінус один бал від читачки. “Ще мені не сподобалося оформлення. Може це тільки так мені, бо я ненавиджу зелений”, – другий аргумент, дещо суб’єктивний, але й у великому спорті так трапляється. “Як на мене, в повісті не було нічого особливого, чим би вона захопила”, – завершує розбір письменницьких польотів читачка з Червоногорада. Отож, 7 із 10. Здається, з такими балами ще й у фінал проходять, чи не так?:)

Добре, що “Дівчина з міста” сподобалася – 10 із 10! “В цій книзі є щось особливе, і цим вона відрізняється від всіх інших творів. Повість легко читати, легко зрозуміти, захоплюють стосунки головних героїв… Побільше б таких повістей. Цікаво, б було прочитати продовження!”.

Дописи букблогерів в інстаграмі часом дуже ліричні і навіть трохи філософські. Особливо це помітно після прочитання книг Оксани Сайко. “Які у вас стосунки з часом? Ви довіряєте йому, змагаєтеся з ним, чекаєте від нього підказок?”, – натякає читачка на сюжет повісті “Нетутешній”.

“От чому мене так вабить “Академія”? Ось ця їхня серія для підлітків! Я й сама планую щось таке написати,тому цікаво таке читати😉 Зачарувала історія з першого речення..) Можливо, твір банальний. Я знаю, що є такі, що люблять придиратися. Але це не я) Якщо мені легко і цікаво читати,то навіщо я буду придумувати причини чому мені не подобається?) Від мене 10/10 за таку легку і милу історію!”. Тут без коментарів і в авторській редакції. Радіємо разом із авторкою.

Круто знаходити щирі враження від читачів. Буває, книжка “не заходить”, проте автор має про що подумати. “Коли я читала цю книгу, було дуже помітно, що писав чоловік, а не жінка. Дуже багато уваги приділено футболу. Та й стиль інший. Письменники-чоловіки трохи скупі на емоції та образи. Тільки футбол”, – ділиться враженнями дівчина. “Навряд мені запам‘ятається цей твір, бо у ньому нічого ТАКОГО не було. Хоча тут порушено тему війни на сході,тому цей твір більш актуальний, ніж решта… На жаль, я не відчуваю нічого до цього твору (хоч головна героїня мала моє ім‘я)”. Читацький вердикт для повісті “16 весна” – 6 із 10.

“З самого початку знала,що ця книга залишить слід по собі”, – інтригує в дописі читачка. “Чорний дощ” Олі Лілік отримує максимальну оцінку: “Однозначно найкращий твір з цієї серії”.

Знаходити такі красиві фото книг – неймовірно зворушливо. В кадрі – роман-видіння Дмитра Кешелі “Дай сили заплакати”.

“Приємно здивував той факт, що оточення героїв у розповідях таке рідне, знайоме. Деякі історії цілком могли трапитися з вами або вашими сусідами”, – більш влучно про “Таку любов” і не скажеш. Те, що підліткову літературу читають дорослі – однозначно хороший знак.

Деякі наші видання опинилися в хорошій книжковій компанії. До речі, “Літературник” продовжує утримувати “інстаграмні позиції” як фотогенічне видання, ще й стає вдалим подарунком книголюбам.

P.S. Якщо ви ще не стежите за нами в Instagram, приєднуйтеся! Фотографуємо і пишемо з любов’ю.