Усі прочитані книжки так чи інакше стають частиною життя, про яку хочеться говорити, яку хочеться фотографувати і якомога довше пам’ятати. Ось якої краси нашукали в інстаграмах книголюбів.

Одне з найбільш незвичних наших видань припало до душі затятим книголюбам. “Літературник“, – кажуть вони, – “це ідеальний подарунок книжковому маньяку. Як “Wreck this journal”, тільки про сучукрліт. Кожна сторінка унікальна, зі своїм “приколом”, цитатами і завданнями. Щоб не сумно було”.

 

Активно читає й інстаграмить колектив Тернопільської обласної бібліотеки для молоді. Таким і має бути сучасний підхід до популяризації читання. 🙂

Уже потрапляють в  інстаграм і наші останні книгоновинки, наприклад, повість “Чорний дощ” Олі Лілік. Якщо книжку беруть із собою і ось так гарно фотографують, значить, подобається. Ура! 🙂

“Солоні поцілунки”, які прикрасили #girlсвіт і “Видавничий центр “Академія”, який вже далеко не та академія, що була раніше”, – наші читачі помічають усе!

Букстаграмери не лише красиво фотографують, а й уважно читають (спробуйте знайти на фото наші книгоновинки). Кількість прочитаного іноді приємно дивує, не менше, ніж цікаве обговорення кожного видання. Instagram справді стає потужною платформою, де книга знаходить свою аудиторію.

“Хочу сказати велике “дякую” нашим видавництвам, які готові до співпраці і розуміють, що блогери – вже цілком потужна частина українського букстаграму. Захоплююсь вами і ціную”, – ділиться одна з букстаграмерок.

“Цю книгу, я читала на одному подиху”, – ділиться враженнями читачка, – “моя оцінка – 10 із 10”.

Ната Гриценко успішно презентувала свою дебютну повість у Всеукраїнському турі, тож тепер “Тінь на порозі” оселилась у багатьох оселях книголюбів.

І знову Літературник! Читачі оцінили нашу інтелектуальну провокацію: “Цей блокнот – справжня знахідка для людей, які люблять книжечки, цитати, літературні події… А ще він має стильнючий вигляд на фото”.

Цікаві й неоднозначні враження лишає у інстаблогерів повість-трилер “У полоні болю” Алевтіни Шавлач. “Сьогодні розкажу про дещо жахливе від молодих українських авторів”, – ділиться одна з читачок. Здійснивши справжній “розбір польотів”, авторка публікації все ж підсумовує: “Це таки достойний дебют. І хоча інколи хотілося більше деталей, формат повісті в цьому випадку – вдалий вибір. З цього всього вийшов би хороший роман, але, надіюся, Алевтіна нас ще потішить чимось цікавеньким, я з радістю читатиму її наступні книги”.

Просто зацитуємо: “Ця книга – взагалі не моя тема. Триллерів боюсь як вогню. Насилля для мене – паніка. Я двічі чи тричі відкладала її, бо бридко було читати. Але…. Але це 100% офігенний дебют”.

Календарна весна цьогоріч дуже примхлива, а от “16 весна” Василя Теремка читам подобається: “Березень – пора саме для таких книг, як “16 весна”: про любов, про сьогодення, про те, як діти стають дорослими. Василь Теремко дуже вміло передав те, якими є сучасні підлітки. Його книга – “на часі” й про час, який маємо тут і тепер”.

Ну, чи майже всім подобається, що цілком нормально (письменники насправді дуже чекають відвертої критики): “Можливо моє враження уривчасте, але саме такою мені й здалась книга. Не хочу нікого ображати , але це ось та книга, котра “не зайшла”.
Це як є “не твої” люди, так й з книгами. Не обов’язково, що вони погані, просто вам не по дорозі”.

А от “Така любов” продовжує завойовувати читацькі серця, при чому, не тільки підлітків, а й дорослих. 🙂

Проте на критичні відгуки натрапляти ще цікавіше! От як дехто відгукується про збірку “Любов така”: “Чому мені так важко читалося? Даю пряму відповідь –  оповідання перших двох авторів мені зовсім та категорично не зайшли! Мало того, вони мене дратували!”.

Добре, що наступні оповідання збірки таки зачепили читачку: “Оповідання Олексія Чупи стали одкровенням. Оце майстерність! Оповідання на сторінку, а фінальна фраза просто вибиває землю з під ніг. Браво! Читаю далі, в мене з’явився промінь надії… З перемінним успіхом далі мені сподобалося більше. «Євка» І «Гарант кохання» особливо сподобалися. «Патологічно зрячі» смішна і місцями дещо шокуюча. Решта були хорошими. Дякувати це тільки початок був таким катастрофічним”.

Кожному – свої книжки і своя любов. А от про повість “Я закохалася” Марії Морозенко кажуть, що “тут більш схоже на справжнє життя”.

Не лишається поза увагою і “Дівчина з міста”: “Це підліткова книжка, якась така дуже безпосередня, як на мене, досить реалістична в багатьох сюжетних лініях. І хоч герої може трішки ідеалізовані – мені зайшло дуже гарно.

Давно стежу за підлітковою серією «Академії». Ось ця і «Крута компанія» Наді Білої мої фаворити. Хотіла би ще почитати цих авторок”.
Ох як круто, коли читачі за нами стежать і висловлюють свої книжкові побажання! Будемо виконувати. 🙂

P.S. За нашими новинами і книгоновинками теж можна стежити в Instagram, приєднуйтеся!