Велика несподіванка і радість для видавця – отримувати листи вдячності від читачів. Книги та їх автори справді мають якусь магію, якщо знаходять такий відгук у серцях людей.  Листи читачів такі щирі й красиві, що хочеться показати всім.

“Доброго дня, вельмишановні добродії!

Дуже хочу висловити вам свою щиру уклінну подяку за те, що серед ваших видань з’явилися твори Дмитра Кешелі! Бо, як на мій погляд, Дмитро Михайлович у нашій сучасній літературі займає абсолютно особливе місце.  Це письменник, що створив цілий світ, світ абсолютно індивідуальний, незвичний, але легко пізнаваний і близький кожному читачеві, незалежно від національності чи уподобань.

Таке вкрай рідко кому дано – бути Творцем цілого світу, населити його живими людьми з духа і плоті. Такими близькими і рідними, зі смішними і трагічними поворотами долі. Такими щасливими й невтішними, розумними й безладними, святими й грішними водночас.

Перша книжка пана Дмитра, що абсолютно випадково трапилася мені вже багато років тому, мала два невеликі твори з геть чудернацькими назвами: «Чим би не бавилися пани, лем би не було війни» та «Збийвіч, або ж Кіна не буде».

Я з побоюванням почав читати, але вже ось і реготав, і ковтав сльози, і усміхався, і мріяв, і журився від безповоротності буття… В мені, давно дорослій і багато пережилій людині, пан Дмитро розбудив дитину, з її найсвітлішими почуттями і мріями.

Відтоді назавжди закохався і в бабу Фіскарошку з Чеською Мікробою, і в діда Соломона з паном Фийсою, і в криволабого Гебельса з бідаком Піфагором. А вже коза Танкістка стала улюбленою твариною, бо в моєму дитинстві бабуся теж мала кіз… І сам я був як той Митрик – герой творів Кешелі.

Не творю кумирів – за своє життя прочитав безліч книжок. Але тут не втримався: знайшов пана Дмитра і виклав йому своє захоплення, захлинаючись словами. Як людина глибоко всередині дуже хитра, зробив це не безкорисливо: в наших краях книжок Кешелі не було, то й просив його допомогти у придбанні. І не прогадав – тепер маю добірку його творів.

Відтоді повсякчас пропагую творчість цього глибоко й щедро талановитого письменника. Навіть дозволяю читати його книжки людям, яким довіряю як собі, хоча й не випускаю їх з кімнати: так спокійніше”.

З повагою,
прихильник творчості Дмитра Кешелі,
Станіслав Константинов  із м. Славутич