Вересень – значить Форум видавців, а Форум – книжкові новинки. До нього готуються завчасно і серйозно, бо там збирається дуже вибаглива аудиторія. «Видавничий центр «Академія» привезе на Форум дві новинки.

Оксана Сайко, повість «Волоцюги»

Львівська письменниця не боїться писати на складні теми. У повісті «Птахи завжди повертаються», що побачила світ у квітні, вона роздивляється людину в дуже нетипових умовах.  У непересічних ситуаціях опиняються герої «Волоцюг», що змінює їхній життєвий уклад і внутрішню оптику. Ця повість – про людей-маргіналів, яких суспільство звикло не помічати, з якими не хоче мати точок дотику. Їхній світ, ніби задзеркалля, в яке ніхто свідомо не наважиться ступити.

Уривок із повісті: «Побачивши Назара на вулиці з торбиною, наповненою макулатурою, той знітився й пробурмотів:
— Назар? То ти?
— Та я! — засміявся Назар. — Хіба так змінився, що не впізнати?— Звичайно… Звичайно, ні… А де ж ти обертаєшся?
— А де вийде. Я ж тепер зовсім вільний. Вільний, як вітер! Просто неба!
— Мені дуже шкода, — пробурмотів друг, зиркнувши на годинник, — справді, дуже шкода. Ти вибач, трохи поспішаю. На роботу… Вже запізнююся. Бувай.»

 

Збірка-прозобукет «Така любов»

Вісім авторів розповідають історії про перше почуття. Де художня вигадка, а де – реальні історії з підліткового досвіду – здогадуватися читачам. «Прозобукет» – особлива типологічна ознака збірки, що натякає на її будову: кожна історія як квітка, якою можна милуватися самому чи подарувати іншому. Немає сенсу розкладати оповідання на «дівчачі» й «хлопчачі», бо любов зароджується й квітне лише у спільному просторі двох.

Уривок із книги: «Я завмираю. Це щось поза часом, поза вимірами простору, це зараз тебе знищить або піднесе до точки перетину прямих, що утворюють кут, до його вершини. І хай що б то було, воно страшне, бо реальне. Воно не фільм, не епізод аніме, не daydreaming, який поглинає мене на нудних уроках. Воно тут і тепер. І не воно, а він, чоловік, у його ліжку, в його квартирі… Лице Василя наближається, я бачу, як його чорні очі збігаються в одне всевидюще око, не дихаю й опускаю повіки.
— Так, мала, ану марш звідси! — чую я й розплющую очі.»
(Надя Біла «Мала ніби не проти»)

«Така любов» – книжка для підлітків. Водночас вона відсилає до збірки оповідань для дорослих «Любов така».

Цей видавничий задум – нагадування про те, що доки живе людина – доти вона любить. І неважливо, тринадцять тобі чи тридцять три, серце фіксує всі емоційні хвилі, які викликає  любов, і живе ними. Тому ці дві книги – і для сімейного читання. Вони спонукають сповна відчути все, що дає людині любов.

Любіть, читайте! Далі ще буде.