Трьохтомна «Історія української літератури ХХ — початку ХХІ ст.» за редакцією Володимира КУЗЬМЕНКА зацікавлює часовим зосередженням: для дослідника — це непростий виклик. Інтригує і те, що колективна праця завжди приносить суб’єктивні труднощі. І це мотивує запитання до нього.

— Чому саме література ХХ ст. забрала увагу авторського колективу?
— Це унікальна епоха. Скільки віри і сподівань було при народженні ХХ століття, про яке тепер думаємо як про планетарний експеримент. Художня література цієї доби не просто віддзеркалює потрясіння й кризи людської цивілізації, а теж зазнає глибоких змін. Заново постає питання про співвідношення її й реальності, про завдання й зміст творчості, про взаємозв’язки з традиційними і новими видами комунікації — кінематографом, телебаченням, інтернетом.

— У чому специфіка проекту, зреалізованого Вами і Вашими колегами?
— Донедавна в нашому літературознавстві панував погляд, що зводив буття літератури до методу соцреалізму. Все інше було приречене на утиски і переслідування. Нині превалює діаметрально протилежна тенденція. Не так легко розібратися в цьому, оскільки щлях до істини завжди складний, а література ніколи не вкладалася в політико-ідеологічні стереотипи. Наш авторський колектив намагався цілісно побачити українське письменство ХХ — початку ХХІ ст. в єдиному потоці культури, не розділеному штучно 1917-м роком.

— Очевидно, сучасне покоління зацікавлених літературою людей гаряче привабить третій том.
— Рація в цьому є, бо завершальний (третій) том зосереджено на аналізі різножанрових явищ літератури останніх десятиліть у постмодерному дискурсі. А там багато контраверсійного і дискусійного.

— Як Вам те, що над проектом працювало так багато авторів?
— Авторів нашої «Історії…» аж 68, вони із різних куточків України, авторитетні в літературознавстві й такі, що здобувають у ньому наукові імена. І це добре, бо свідчить про єдність, неперервність і перспективи нашої справи. Організаційно працювати було складно, але інтелектуально і творчо — дуже цікаво. А ризики були, я їх добре усвідомлював, але, на щастя, багатоманітність не зруйнувала цілісності.

— За Вашими спостереженнями, кого найбільше приваблює тритомник?
— Насамперед студентів і викладачів вищих навчальних закладів, учнів старших класів шкіл, гімназій та ліцеїв, учителів. Кожен, хто переймається літературним процесом від початку минулого століття і дотепер, знайде в ньому багато цінного для себе.