Книжки для підлітків і дорослих в Instagram

Інстаграмери продовжують надихати красивими світлинами і цікавими думками про книжки і читання. Любимо знаходити такі дописи в аккаунтах книголюбів. Ділимося, бо це варто побачити.

Книжки для юнацтва львівської письменниці Оксани Сайко зворушують до сліз. “Скільки емоцій вона викликала! Я плакала, плакала, плакала… Серйозно!”, – ділиться враженнями читачка.

Переживаючи за таких чутливих книголюбів, подумали, що невеликий обсяг книжки “Птахи завжди повертаються” – це на краще. В дописі знайшли підтвердження: “Прочитати її цілком реально за 1-2год, і це дуже добре, бо проживаєш історію на одному подиху! Коротко і влучно!”.

“Коли ти вже давно залишив позаду той вік, то залишається лише сміятись з того, скільки сліз було пролито через нерозуміння однолітків, чи яка драма насувалась через відмову батьків купити супермодні кеди”, – круто, коли книжки для підлітків переносять читачів у їхнє минуле. Впевнені, тернопільська письменниця Ірина Мацко, авторка “Кави по-дорослому” саме такого ефекту й хотіла.

Враження читачів, які уважно стежать за новинками нашої підліткової лінійки письменники чекають із хвилюванням і трепетом.

За “Короля Даркнету” Олена Рижко може бути спокійна: “Знову задоволено муркочу від приємних вражень. Дуже круто, що авторка продовжує дивувати свіжими сюжетами, небанальними героями і недитячими роздумами. Вона експериментує з жанрами, дає героям в руки нові як для українського дитліту інструменти для розвитку подій (хакерство, журналістське розслідування) і не забуває додати «перчинки» на тему дорослішання і сексуальності.”

Проте зовсім розслабитися читачі письменникам таки не дають, і це круто: “Ось що я очікувала від назви, обкладинки і опису: екшн, розслідування, мандрівки забороненою частиною Інтернету, хакери і тд. Натомість отримала детектив, де все це було занадто коротко, та ще й наполовину з мелодрамою”.

Читачка оцінила повість на “3” із “5”. Однак уважний підрахунок аргументів зі знаком “+” і “-” показав, що останніх таки виявилося менше, ура! 🙂 Цікаво, що чи не вперше читачі-підлітки нарікають на сучасний мовний стиль: “Забагато сленгу. Коли між собою спілкувалися хакери, це було якраз добре. Але потім почалося “лол”, “чєл”. 

Зате нова збірка для підлітків “Перше побачення” всім припадає до душі. “Ідеальний варіант, якщо хочеться чтива до кави. Не “грузить”, із усмішкою і легкою меланхолією”, – коментує букінстаблогерка.

Ось іще аргументи на користь книгоновинки: “Перше побачення” це як машина часу в шкільні роки, яка підняла в мені бурю спогадів про перші закоханості, дискотеки, записки, хвилювання й помилки, які здавалися всесвітньою трагедією. Ці оповідання милі, смішні, курйозні, життєві, й дуже надихають.”

Тішать око яскраві фото “Літературника” – одного з найбільш незвичних наших видань. “Оформлення дуже цікаве і є багато простору для власної творчості”, – пише букінстаблогерка.

“Коли твій чоловік знає, що тобі потрібно. Навіть після неоднозначного натяку”. Недарма ж Літературник починається словами “Бо книги то любов”!

Декому “Літературник” допомагає прокрастинувати: “Треба прибрати в квартирі, але лінь перемагає все. Хай буде творчий безлад”.

І знову про книгоновинки для юнацтва. Цього разу лаконічно: “Допоможе підліткам розібратися в собі, зрозуміти, чого хочеш і чого ти вартий, відчути справжню любов. Рекомендую всім.”

Цікава дискусія розгорнулася про книжку Саші Грищенко “Винятки із правил”. Букінстаблогерка ділиться враженнями: “Книга, що допомогла згадати свої 15-17 років, але залишилась незрозумілою. Чому? Бо в сучасних підлітків, виявляється, зовсім інші проблеми: роман із старшим партнером (з усіма наслідками таких стосунків), наркотики, насильство, зрада… Куди поділись старі добрі теми, як “батьки і діти”? Хіба це вже не актуально?

Шкода, але співпереживати головним героям я не змогла. І не через вік, а через величезну різницю в світогляді і способі життя; бо моєю головною проблемою в їхньому віці була самореалізація, пошук місця в житті і вибір професії. І аж ніяк не пошук чергової дози як спосіб втекти від надуманої проблеми”.

Деякі читачі захопливо переповідають сюжет прочитаних книг, лишаючи особисті враження за кадром. Але якщо такі гарні світлини з’явилися в інстапрофілі, то вважатимемо, що книжка сподобалася.

Приємно, що не спадає інтерес до книг, із яких починалася наша підліткова лінійка. Читачі пишуть відверто, за що ми їм вдячні. “Книга мені сподобалася, але до 10 не дотягнула”, – ділиться враженнями читачка про “Солоні поцілунки” Олі Купріян. Про “Я закохалася” Марії Морозенко стримано: “Книга читається легко та швидко. Простий підлітковий роман про підліткові проблеми.”

З’являються перші відгуки про другу книжку Алевтіни Шавлач, яка до цього здивувала читачів повістю-трилером “У полоні болю”. “Пампуха” – книжка для підлітків, в якій авторка зосереджує увагу на проблемі цькування в школі.

“Тема буллінгу нарешті голосно зазвучала і в освітянських дискусіях, а не лише в художній літературі, але підліткова повість “Пампуха” може стати непоганою ілюстрацією до теми.” 

“Чудесна і дуже цікава книга, як на мене. Впізнаю в героїні саму себе”, – пише про “Пампуху” Тася Котьолкіна, учасниця проекту “Model XL”, яка брала участь в останній тусовці проекту #girlсвіт.

А ось думка і про літературний дебют Алевтіни: “Стиль повісті – це щось! Краса мови, якою написаний твір обволікає кожну частинку тіла! Переживаєш естетичне задоволення як від споглядання картини!”, – не стримує емоцій читачка.

Радіємо й успіху Ольги Семиляк. Роман “Людина без людей” – її дебютна робота, тож такі відгуки читачів – радість і літераторки, і видавця: “Перше враження буває помилковим!
Коли я почала читати, то думала, що це банальний підлітковий роман. Але, чорт забирай, це неймовірно глибока,я б навіть сказала, філософська книжка.

Є такі книги, які нібито написані саме для якогось певного моменту. Щоб прочитати і все зрозуміти. Роман дійсно допоміг мені вирішити внутрішні конфлікти, що довгий час мучили мене. Коли дочитала,то була вражена скільки всього авторка вмістила у свою “маленьку” книжку.”

Припав роман до смаку і жителям Вінниці, звідки авторка родом. “Метафоричність і символізм – головне, за що я додаю цей роман у список своїх улюблених. Це особливий вид професіоналізму письменників, коли під кожним ліжком, у човнах, на тілі ховаються символи. Тест на уважність та вміння відчувати.

Вдало побудовані діалоги, що відповідають віку, діяльності та місцевості, де живуть герої. Оля пише так, що ти читаєш весь роман, наче поезію і в цьому випадку вона доречна.”

Терен зацвів” – відкриття для мене. Це дуже душевна збірка оповідань. Ну прямо дуже-дуже, я плакала деклька разів, читаючи її”, – зізнається читачка.

Письменники можуть чути оплески на свою адресу, а от бачити сльози читацького зворушення можна тільки між рядків у їхніх відгуках. Такі порухи душі – найвища похвала письменнику.


“Коли відкрила цю книжку, думала, що це легка романтична повість про кохання”, – зізнається читачка, – “Помилалася. Ні, кохання тут теж є. Але переважно туга за мріями”. Роман “Квіти цикорію” Ольги Лілік і справді дуже настроєвий. Хороший варіант для тих, хто шукає книжку для осіннього читання.

Може, багато хто знає, як виглядають квіти цикорію, а от “Літературник” на яблуні росте точно не у всіх.

Сергій Гридін знає будні військових з власного досвіду. І хоч герої в книзі вигадані, але немає сумніву, що загальна картина достовірна”, – пишуть про повість “Сапери”.

P.S. Якщо ви ще не стежите за нами в Instagram, приєднуйтеся! Фотографуємо і пишемо з любов’ю.

 

Поділитися: