Люди не терплять банальностей, тривалого очікування й усього їм незрозумілого. Прискорюються, аби швидше досягти бажаного. З любов’ю так не буває. Це тремтливі забіги – то на довгі, то на короткі дистанції, з перешкодами, часто – за несприятливих погодних умов. І каторжні очікування її. Любов така, і про це – збірка прози від «ВЦ «Академія».
«Любов така» – ритм, схожий на дихання
Десять авторів під однією обкладинкою – зворушливий, трепетний, звабливий, болісний і часом жорсткий букет історій. Ліричним героям по-різному вдалося справитися зі своїм серцем і приручити чиєсь, тому ці оповідання, новели і близькі до повісті твори мають шанси полюбитися тим, хто вірить у високе і світле, й тим, хто його заперечує.
«Любов така» – книга, яка залишає читача віч-на-віч зі своїм «я», яке любить чи ненавидить, ховається чи навстіж прочиняє себе почуттю. Тексти, в яких сконденсовані почуття, задають ритм, трохи схожий на дихання.
Любов не завжди в рожевих окулярах
Один із авторів збірки, Олексій ЧУПА поділився, як воно – говорити в малій формі про велике: «Писати важко, тому що речі, на які іноді й роману мало, мусиш вмістити у кілька сторінок, а то й ще менше. Але залишаються лише концентровані слова, думки, образи та емоції, – те, що притаманне справжнім почуттям, які ми проживаємо в реальному часі. З мінімальною кількістю рефлексій і думок про наслідки та передумови. Лише оголений нерв».
Настрій збірки – не суцільно романтичний, бо інколи трапляються історії про випробування любов’ю та в любові, як от в повісті Юлії ФОМІЧОВОЇ «Гарант кохання». Авторка, яка описала співіснування війни та любові, жінки і чоловіка, одночасно близьких і далеких, дає відповідь на запитання про те, що стає головним у цій емоційній еквілібристиці: «Головною є сама любов. Любов до Батьківщини, яка змушує родину жертвувати своїми стосунками заради вищої мети і добробуту інших сімей. Любов одне до одного, яка проходить випробування. Любов, яка випробовує на міцність кожного з героїв. Любов до дитини як рушійна сила, що спонукає батьків не здаватися, через що б не доводилося пройти і як би не хотілося здатися. Якщо любов живе в серці, неважливо, як випробовує доля. Важливо берегти цю любов».
Керовані любов’ю
Для декого «Любов така» стала першою успішною спробою в літературі. Авторки кажуть, що стартувати в письмі так само страшно, як і в любові. «Дебютувати в письмі, це приблизно так само, як уперше закохатися. Ти не знаєш, як сприйме написане читач, розповідаєш історію й боїшся, що тобі не повірять», – ділиться Олександра ГРИЩЕНКО. «Зізнаватись у любові одній єдиній людині буває страшно, а зізнаватись у любові перед тисячами читачів і того страшніше. Дебют у любові може бути як приємним, так і гірким, а от у письмі – завжди грітиме», – відповідає Софія БЕНЗА. А Дар’я ТАРАСЕВИЧ переконує: «Дебютувати завжди страшно. Але за межею страху — найцікавіше. Коли особисте оголення через тексти спершу лякало, то потім вони живуть своїм життям, дають відчуття свободи і виводять у стан «абсолютного нуля». Любов – це завжди початок. Вона вимагає спопеління минулого, щоб відбутися в теперішньому».
«Любов така» – збірка про те, що не має початку й кінця, а будь-яка оповідь може розгорнутися в життєвий роман.