Тусовка під відкритим небом, невимушене спілкування з письменницею Сашею Грищенко і повноцінний тренінг від досвідченої Інни Михайлової. Книгооснова «Винятки із правил» зробила п’ятий івент проекту #girlсвіт не схожим на попередні.

Гасло будь-якого літвечора – «Читайте більше!». Ми ж наважилися поговорити про шкідливе читання.

«Так, читати – це круто. Проте постійна втеча в літературні світи відволікає від зосередженості на реальному житті», – ділиться Інна Михайлова, клінічний психолог, психодіагност й арт-терапевт. – Переймаючись почуттями і розвитком стосунків видуманих героїв, дехто не приділяє достатньої уваги власним».

Гігієна читання – це важливо. Тож кілька порад перед тим, як братися за чергову книжку:

Аналізуйте свої відчуття

Ваш життєвий досвід не менш цікавий і цінний, ніж письменника, чиї книжки ви любите. Сюжети інколи справді затягують, надихають або приносять внутрішнє сум’яття чи навіть сумніви в собі. Дослухайтеся до своїх відчуттів, фіксуйте зміни настроїв, відверто аналізуйте їх самостійно. Це чудовий спосіб зрозуміти, що для вашого життя важливе, а що – ні.

«Думаю, письменник не може добре писати про те, чого не пережив», – розмірковує Саша Грищенко. – Створюючи історію, концентруюся на своїх переживаннях, досвідах. Це як автотерапія, проте думка про читача завжди на тлі цього процесу. Вірю, що в моїй книжці «Винятки із правил» хтось зможе знайти себе, а ще – завдяки їй вберегтися від помилок, які роблять герої».

“Включайтеся” в своє життя

Жодна книжка – не збірник універсальних життєвих порад. «Література може дати ідеальний образ хлопця чи, наприклад, люблячих батьків. Але дійсність реального життя часто інша. Тому треба таки наважитися нарешті заговорити з тим, хто подобається, чи обійняти маму, а не тікати в літературний світ. Це схоже на відмежовування від своїх потреб і проблем», – пояснює психолог.

Літературні історії натякають, підказують, радять, як можна вчинити в певній ситуації. Проте відповідальність за своє життя не можна перекласти на автора книжки.

Книжкова прокрастинація

«Ви вкотре запитуєте свою «половинку, чому ти досі не взявся за те-то й те-то, на що вам відповідають: Ну я ж читав, – жартує психолог Інна Михайлова. – Суспільство справді всіляко заохочує до читання. І це чудово, бо майбутнє – за розвинутими й освіченими людьми. Проте варто трошки уважніше придивитися до «запійного» читання. Може, це корисний, але все ж спосіб відкласти початок якоїсь важливої справи? Наприклад, почати нарешті писати самому?»

«Немає ідеального місця і часу, щоб почати писати. Треба просто взяти за звичку нотувати все, що спадає на думку, впадає в око, хвилює почуття. Так зав’яжуться вузлики історій, а далі процес  захопить, і таких записів у телефоні чи блокноті назбирається на кілька оповідань чи повість», – так вважає на підставі власного досвіду Саша Грищенко.

Ну, а це вже – Герман Гессе: «Бездумне розсіяне читання – все одно що прогулянка прекрасною місцевістю з зав’язаними очима».

Тож обирайте хороші книжки, обдумуйте прочитане і сміливо творіть власну історію.

P.S. За яскраві світлини дякуємо Аніті Дмитренко.