Лінійка видань для підлітків та юнацтва «Академії» продовжує розширюватися. Письменники, чиї твори опиняються на одній поличці книгарні, «підчитують» один одного. Поцікавилися, хто як оцінює майстерність своїх колег.

Алевтіна ШАВЛАЧ про збірку оповідань для янґ-едалт «Винятки з правил» Саші Грищенко

Я оформляла палітурку для збірки оповідань під інтригуючою назвою «Винятки із правил». Авторка – юна студентка Саша Грищенко. Мене важко назвати шанувальницею юнацької літератури, але оповідання Саші – це передусім гарний стиль викладу. Я з тих читачів, для яких це важливіше за сюжет. Саме красива, виняткова структура тексту визначає талант автора.

Крім того, талановито написана книга незмінно цікава. Яскраві впізнаванні образи, чуттєвість інтонацій, захопливі обставини – ознаки хорошої літератури. У «Винятках із правил» усе це є. Книжка орієнтована на конкретну цільову аудиторію, але це радше плюс – Сашині історії не залишать байдужими всіх, хто вростає в доросле життя. Впевнено рекомендую цю книгу до прочитання.

Оля КУПРІЯН про повість «Знає тільки Мару» Олени Рижко

Коли читала «ЗнаєтількиМару», не могла заспокоїтися, доки не завершила. Хороші діалоги, цікава тема, симпатичні персонажі, інтрига, переживання за героїв. Я ніколи не була в підземеллях, мені страшно подумати про це, а після книжки Олени Рижко навіть не знаю, чи колись наважуся (всміхається).

Завжди тішуся, коли трапляється класна українська книжка. А якщо вона підліткова, то питаю себе, чому її написала не я? (сміється). Справді радісно, що є нові автори, що вони пишуть цікаво і вправно. Проте не можу розділити читачку і літкритикиню в собі. Подумки відзначаю, що от класно – є очевидний поступ. Тож обирати найкращі книжки року все складніше й цікавіше.

Олена РИЖКО про повість «Пампуха» Алевтіни Шавлач

Увесь час, поки читала «Пампуху», мене переслідувало відчуття правдоподібності й ефект цілковитого занурення (часом, до нудотних спазмів), такий собі книжковий варіант 3D.

Алевтіна пропонує своїй героїні Гані дієвий і правильний варіант виходу із замкненого, здавалось би, кола. Булінг, розтрощені мрії про перше кохання, недомовки вдома (та й те, що там одні жінки – тема окремої розмови), жахлива компанія. Сміливість усе розповісти мамі і звернутися до психолога – своєрідний безімперативний варіант розв’язання проблеми. Просити допомоги – ознака сили, а не слабкості.

Авторка ненав’язливо, під захопливу динамічну історію пропонує дієву поведінкову модель, цілком спроможну допомогти тим, хто, як і Ганя, зазнає цькувань і відчайдушно шукає виходу. Одна з її настанов: відкрившись і «працюючи» на свою мрію, ти можеш досягнути всього, чого хочеш.