Василь ТЕРЕМКО про видавничий 2017-й і про те, що буде

Завершення року — особливий настрій, багато різних думок і необхідність глянути на всі 365 днів крізь призму того, що видано. І якщо особисте так і залишиться особистим, то з книгами інакше — всі вони екзаменують з полиць, книжкових вітрин, читацьких фото і незреалізованих планів. Для «Академії» 2017-й був непростим, але цікавим і продуктивним. Він відкрив бачення нових перспектив.

«Оберігати маркетинговий образ видавництва — все одно що оберігати сімейне ложе. Нікому не дам свавільно втручатися в нього, бо це — найдорожчий наш спільний актив», — сказав я на одній зустрічі, а колеги взяли й запам’ятали. Тепер іноді піджартовують наді мною. І все-таки правди в тих словах багато. Як і в тому, що кожна книжка — теж маркетинговий образ і своєрідне енергетичне поле, яке акумулює енергії всіх, хто над нею працював. А її творення — таїнство і креативно-технологічний процес, у якому поєднуються дар, фахові знання і вміння теж багатьох людей. Безперечно, автор у цьому процесі — первинний, але не остання і роль видавництва. «Книга без сильної енергетики не буде успішною. Будь-яку недоречність чи щось недороблене в ній переживаю як свою поразку. І якщо мене намагаються позбавити можливості вкласти в книгу знання й енергію, можу відмовитися її видавати. Це — драма, навіть травматичний чинник. І все-таки не здатний змиритися, коли посягають на функції, які за природою належать видавництву і є його обов’язком. Це все одно що професійна кастрація. У непартнерській позиції працювати не буду», — то вже фрагменти з інших розмов.

Не варто думати, що ніхто не може ступити на поле видавництва. Навпаки, відкриті до всіх пропозицій. Але остаточне рішення у принципових для видавничого творення книги питаннях — за видавництвом. І відверто скажу — чому: авторів багато, смаки й інтереси у них різні, а маркетинговий образ видавництва — один. Якщо його не оберігати, він буде розірваний на шматки, а разом із ним — все,  зроблене за роки.

А підходів та експериментів може бути безліч. Ось один із них. Коли готували повість-психологічний трилер «У полоні болю», Алевтіна Шавлач запропонувала і своє оформлення палітурки.  Спершу не повірив, що вона зможе це зробити, бо не бачив загальної концепції й того, як вона буде вписана в стиль видавництва. Тепер ця палітурка вже «наша», хоча вдосконалювати її, як і кожну, можна безкінечно. Без подібних ситуацій не обходиться творення жодної книги.

 

І ще одне: коли книга виходить у світ — у тіні залишається багато явищ, процесів і, звісно, людей, без яких вона неможлива. Дорожу цими людьми, дружбою з ними, відстоюватиму їх і боротимуся за них, хоч між нами буває всіляке.

«Академія» змінюється

Дехто досі не звик, що «Академія» — не лише наукові та навчальні видання. Насправді ми зайнялися белетристикою всерйоз і надовго. Раніше маяком були інтелектуальні тексти, тепер — зорієнтовані на особистість, яка читає. А їй потрібна різна література. Тому «Академія» розширює горизонт інтересів. Для нас цінні автори, готові працювати стільки, скільки потрібно для створення книги як «сильного продукту». В цьому дуже важливо, щоб ми чули, розуміли одне одного і ставили успіх книги вище власних амбіцій. Більшість ситуацій саме такою і є. Сподіваюся — і буде.

Іноді ми спонукаємо авторів до «авантюр», як спершу їм здається. З таким настроєм хитро “звабив” харизматичну Олену Рижко написати чудову повість «Дівчина з міста». Тепер вона так само харизматично спілкується про неї з читачами.

Історія з цією повістю пригодницька. Назву й ідею підказала Мирослава Прихода, з якою працюємо в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. І я відразу відчув колорит, бо ріс у селі і пам’ятаю ще, як вабило до дівчат, які приїздили з міста.

— А Ви не хочете написати підліткову історію? — провокативно запитую Олену.
—Я? Підліткову? — усміхнулася невизначено.
—Чому б і ні? Мусите якийсь досвід мати…
—Ну, давайте спробуємо, — погодилася нарешті.

І хоч насправді я мав на увазі хлопчачий наратив, а в Олени Рижко він — дівочий, повість вийшла крута! А для першої ідеї, сподіваюсь, знайдеться автор. А ні — сам спробую.

Розраховуємо на продовження співпраці з усіма нашими авторами: Сергієм Гридіним, який сильно відчуває «пацанячий нерв»; Надею Білою, яка своєрідно бачить і пише; Олею Купріян та Іриною Мацко, у яких свої почерки і які по-різному, але активно працюють над промоцією книг; чутливою до моральних вимірів життя Марією Морозенко; колоритною Оксаною Сайко, тексти якої завжди непередбачувані. У гарну компанію попросилася моя підліткова повість «16 весна».

Останні дні року насичені цікавими листуванням і розмовами про наступні видавничі проекти. Вони обіцяють продуктивні знайомства і, сподіваюся, резонансні видання.

 

Має великі перспективи продовження творчої історії з Дмитром Кешелею, з яким у нас особливі стосунки і є вже чотири книги.

В 2017-у остаточно визрів інтерес до творів різних жанрів. Тому заглянули в інші виміри світу разом із  Натою Гриценко, яка здивувала цікавою повістю-фентезі “Тінь на порозі”.

Обнадіює знайомство з авторами двох збірок «Любов така» і «Така любов», історія створення яких вартує окремої розповіді.

Про тих, хто на межі

Чомусь рідко хвалю наших редакторів, хоча вони заслуговують цього. Редактор — людина,  яка живе на межі з авторами, а це — надто бентежна межа. Йому доводиться робити невидиме, багато за що переживати і відповідати. І все-таки скажу: редактори «Академії» — дуже тонко і точно відчувають твір, пульсацію слова і тексту. Вони — терплячі і вправні комунікатори. У кожній книзі їхня енергетика є!

Рік був цінним і завдяки зустрічам з багатьма людьми, які переймалися успіхом книг «Академії» й  багато для цього робили. Про них ще буде в новорічному тості.

2018-й буде книжковим

Ринок вчить інакше думати про час, роботу, дбати про новий сукупний образ книг і новий образ видавництва. Такий наш пріоритет. Крім невгамовної креативності та фахових якостей,  доведеться знаходити  наполегливість, стійкість і волю. Прийдешній рік точно стане кроком вперед. «Академія» любить періоди конструктивних криз — вони заводять і мотивують. Ще сильніше мотивують — захоплені відгуки читачів на видані книги. У 2018-у буде книжково!