Якщо кожна порядна дівчина хоч раз уявляла себе принцесою, то хлопці, ясна річ, – супергероями. Неймовірні пригоди, де треба рятувати світ, розбиратися з покидьками і, врешті, завойовувати серця тих же принцес. Сергій Гридін, автор книг «Незрозумілі» та «Не-ангел», не зміг оминути цієї теми. Як результат – написана ним повість-детектив «Відчайдушні» вже відправилась на фабрику.
Для багатьох дітей провести літо в бабусі – це вже класика. До певного часу більшість сприймають це як заслання, але точно не Дімка – головний герой повісті-детективу Сергія Гридіна. У нього там справжні, перевірені часом друзі, та й пригоди цього разу починаються ще з автобусної зупинки.
«— Усе буде чьотко, — пообіцяв Дмитро, безтурботно махнув татові на прощання рукою, кинув на плече рюкзак і неквапом почимчикував до автовокзалу, який знаходився за хвилин двадцять неспішної ходи від їхнього будинку.»
Герої «Відчайдушних» потрапляють у справді «чьоткі» історії. У їх Озерному – селі, схожому на десятки інших – раптом зникають діти. І поки одні дорослі злякано перешіптуються біля центрального кіоску чи на своїх обійстях, за справу беруться друзі-відчайдухи.
«За десять хвилин дійшли до центру села. Маленька крамничка вже була відчинена. Біля неї влаштувалися дві сільські «бізнесвумен» — тітка Олена і баба Лариса. Торгували зеленню з городу, молоком у пластикових пляшках, яке в них купували дачники, і сигаретами, бо в магазині вони чомусь зникали відразу після того, як їх привозили. Покупців, судячи із сонного вигляду жінок, не було. Андрій на хвилину заскочив до крамниці купити «мінералку», друзі чекали його неподалік.
— Чуєш, Лєнко! — наче прокинулася баба Лариса. — Учора знов дівчина пропала. Уже друга.
— Ага, як би не так. То вже третя дитина. Ще одна дівчина була і хлопець, — ліниво відповіла тітка Олена.»
Компанія хлопців, а з ними й смілива Катрін по-дорослому підходять до справи: влаштовують засідки, аналізують деталі і навіть влаштовують нічні операції. Звісно, хвилюються, бо справа серйозна, та й легко потрапити під домашній арешт «грендперентсів», як кажуть самі «Відчайдушні». З іншого боку – діяти треба обережно, бо навіть дільничний Кудрик викликає підозри.
Повість-детектив Сергія Гридіна має вдосталь інтриг, загадок і навіть трохи містики, як це традиційно буває в справжньому українському селі.Не оминули «Відчайдушних» і перші стріли Амура.
Скажемо наперед, що злочин «Відчайдушні таки» розкриють, а як їм це вдалось і які наслідки мало – читайте самі! 🙂
Ми запитали Сергія Гридіна, наскільки можливі такі пригоди хлопців у місті і чи виникав задум написати історію, вкорінену в урбаністичний простір, на що він відповів:
Цілком можливі! Хлопчаків завжди приваблювали якісь таємниці, і це відбувається незалежно від місця їх проживання! Колись, у дитинстві, ми шукали підземні ходи на міському кладовищі та скарби у сусідньому дворі, бо там росла розлога груша, яка здавалася тоді «скарбозберігаючим» деревом. Нас зовсім не зупиняла наявність заасфальтованих вулиць, а дев’ятиповерхівку можна було уявити високою вежею чи площадкою для зльоту міжгалактичних кораблів.
Я впевнений, що варто зараз вийти на вулицю будь-якого міста, уважно придивитись, і ви обов’язково помітите людину, схожу на шпигуна, таємничі знаки під ногами чи дивні зображення на стінах, що однозначно є закодованим посланням іншопланетян! Цікаве зовсім поруч!
А от такий задум поки не виникав, але, як знаємо, ніколи не кажи ніколи! Зараз чомусь є бажання писати саме про село. Можливо, це пов’язано з дитячими спогадами про власні поїздки до бабусі, на жаль, не дуже часті. Зараз, коли її вже немає, пригадую ці візити з особливим теплом.
В урбанізованих містах іноді втрачається зв’язок між людьми, часто ми не знаємо навіть своїх найближчих сусідів! У книжках же хочеться описувати не тільки пригоди, а й людські стосунки, що поза «урбаністичним простором» зазвичай більш відкриті. Та й сільські пейзажі значно привабливіші за міські!”
P.S. Очікуємо книгу вже на початку лютого.