Українська література для іноземних студентів (“Академія”)

Дяченко С. І. , П’ятецька О. В.

Тип видання – підручник
Рік видання – 2010
Обсяг – 312 стор.
Формат – 135×206 мм (84х108/32)
Оправа – 7 (тверда, ламінована)

Поділитися:   

Опис

Література є важливим джерелом знань про народ, його культуру, духовність, ментальну сферу. Пропонований підручник ознайомлює зі світом українського художнього слова тих, хто відкриває для себе Україну, мовою народу. Видання містить адаптовані до сприймання і засвоєння іноземцями зразки усної народної творчості, художніх творів, написаних у різні періоди розвитку літератури, їх аналіз, стислі біографії письменників, відомості з теорії літератури. Кращому розумінню текстів, термінів і понять сприяють тлумачні словнички, які розкривають значення багатьох слів і літературознавчих термінів. Запитання і завдання з літератури, лексико-граматичні вправи з української мови допоможуть виробити і закріпити мовленнєві навички.

Зміст

1. Література як мистецтво слова

Роди художньої літератури

2. Фольклор

Основні жанри фольклору
Думи
Історичні пісні
Балади
Обрядовий фольклор
Казки
Прислів’я та приказки

3. Давня українська література

Література Київської Русі
Літописи
«Слово про Ігорів похід»
Григорій Сковорода

4. Нова українська література

Історичні обставини та передумови зародження нової української літератури
Іван Петрович Котляревський
Тарас Григорович Шевченко
Леонід Іванович Глібов
Степан Васильович Руданський
Панас Мирний (Панас Якович Рудченко)
Іван Якович Франко
Михайло Михайлович Коцюбинський
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)
Микола Кіндратович Вороний
Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба)
Архип Юхимович Тесленко

5. Новітня українська література

Володимир Миколайович Сосюра
Павло Григорович Тичина
Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко)
Василь Барка (Василь Костянтинович Очерет)
Андрій Самійлович Малишко
Ліна Василівна Костенко
Василь Андрійович Симоненко
Василь Семенович Стус
Олесь (Олександр) Терентійович Гончар
Григір Михайлович Тютюнник

6. Українська література наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

Загальні тенденції розвитку літератури

Література

Уривок із підручника (“Українська література для іноземних студентів”
Дяченко С. І., П’ятецька О. В.) надано виключно для ознайомлення.
Копіювання будь-якої частини без погодження з видавництвами заборонено.

1. Література як мистецтво слова

Літературознавство як одна із філологічних дисциплін вивчає художню літературу, її теорію та історію. Ще одна філологічна наука — мовознавство, або лінгвістика. Ці дисципліни мають багато спільного, оскільки вивчають слово. Література — це різновид мистецтва, що зображує життя, створює художні образи за допомогою слова. Видами мистецтва є також живопис, музика, скульптура. Література відтворює дійсність (життя) у художніх образах за допомогою засобів мови.

Роди художньої літератури

Слово має не тільки зміст, значення, а й свою красу, виконує естетичну функцію, оскільки впливає на почуття, емоції, думки людини. У літературних творах письменники та поети за допомогою слова описують не лише життя людей, їх переживання, мрії, дії, а й процеси та явища природи.
Виокремлюють три основні способи відображення життя в образах: епічний, ліричний і драматичний. Відповідно до цих способів у літературі розрізняють три роди художніх творів — епос, лірику, драму.

Епос (грец. epos — слово, оповідання, епічний вірш) — розповідь про людей, події, природу.

До епічних творів належать оповідання, повість, роман та ін. Деякі жанри мають багато різновидів. Наприклад, роман може бути лицарський, історичний, соціально-психологічний, пригодницький тощо.
Від назви давнього музичного інструмента, під акомпанемент якого виконували вірші, походить термін «лірика» на позначення роду художньої літератури.

Лірика (грец. lyrikos — лірний) — рід літератури, у якому найважливішим є зображення почуттів, емоцій, переживань автора, його настрою і стану душі.

Лірика теж поділяється на жанри: вірші, поеми, гімни, сонети та ін. Лірика буває інтимна, пейзажна, філософська, громадянська тощо.
Драматичні твори письменник створює за допомогою слова і дії, тобто глядач може дивитися їх на сценах театрів, де актори розмовляють, страждають, сміються, плачуть. Дія може відбуватися і без слів. Під час вистави глядач переживає все разом із дійовими особами, ніби це його власне життя.

Драма (грец. drаma — дія; сценічний твір) — рід художньої літератури, у якому життєві явища і характери розкриваються через діалоги і монологи дійових осіб.

Драма поєднує особливості епосу (розповідь про життя, зовнішній світ) і лірики (внутрішній світ героїв, їхні почуття). Письменника, який пише драматичні твори (п’єси), називають драматургом. Драма, трагедія і комедія є видами драматичних творів.
Твори, які не належать ні до епосу, ні до лірики, наприклад балади, ліро-епічні поеми тощо, становлять мішані форми (види).

Запитання. Завдання

1. Дайте визначення терміна «література».
2. Що вивчає літературознавство?
3. Які ви знаєте види мистецтва?
4. Охарактеризуйте функції слова в художніх творах.
5. Що описують поети, письменники у своїх творах за допомогою слова?
6. Які три основні способи відображення життя і три роди художніх творів вам відомі?
7. Що таке епос? Які види творів має епос? Які жанри має роман?
8. Визначте термін «лірика». Які види ліричних творів ви знаєте?
9. Що таке драма? Які особливості вона має?
10. Що глядачі можуть подивитися в театрі?
11. Як називають письменника, котрий пише драматичні твори (п’єси)?
12. Укажіть види драматичних творів.
13. Які твори належать до мішаних форм?

Лексико-граматичні вправи

І. Доберіть синоніми до слів: наука, мовознавство, справжній, краса, вид, колись, особливий.

ІІ. Доберіть антоніми до слів: зовнішній, трагедія, плакати, життя, багато.

ІІІ. Складіть речення з дієсловами: писати про (кого? що?); мати
(кого? що?); впливати на (кого? що?); страждати (з чого? через кого?); створювати (що?); належати (до кого? до чого?).

IV. Закінчіть речення:
1. Література — це вид…
2. Письменники та поети…
3. Епос означає…
4. Під час вистави глядач…
5. Драматург — це…
6. Літературознавство вивчає…
7. Твори, які не належать ні до…, ні до…
8. Лірика буває інтимна, …
9. Термін «лірика» походить від…
10. Роман може бути…

2. Фольклор

Найціннішим скарбом національної культури кожного народу, пов’язаним з його життям і побутом, є фольклор. Існують також інші назви фольклору, наприклад «народна поезія» або «народна творчість», бо саме народ створював балади, пісні, казки тощо.

Основні жанри фольклору

Наука, яка вивчає народну творчість, називається фольклористикою. У фольклорі поєднано музику, слова, танці.

Фольклор (англ. folk lore — народна мудрість) — художнє відображення дійсності у словесно-музичних, танцювальних і драматичних формах.

Як і в літературі, фольклорні твори поділяють на три роди: епос, лірику і драму. Кожен рід має пісенні жанри (думи, пісні, балади, колядки, щедрівки) і прозові (казки, легенди, міфи).

Думи

Жанр думи виник у XIV—XV ст. У думах зображено боротьбу українського народу з ворогами (героїчна тематика), життя, побут українців (соціально-побутовий зміст). Співали думи народні співці-кобзарі під супровід ліри, кобзи чи бандури. Нерідко кобзарі не тільки співали, а й самі писали думи. Виконували думи речитативом (лат. recito — читаю вголос) — наспівним декламуванням, промовляючи співучим голосом.

Думи — народні епічні пісні (пісенні твори) героїчного та соціально-побутового змісту.

У думах народ оспівував своїх героїв — козаків, гайдамаків, гетьманів. Наприклад, думи ХVІІ — ХVІІІ ст. розповідають про боротьбу українців проти польського гніту і прославляють видатних сотників, гетьманів, полководців, які брали участь у визвольних війнах 1648—1654 і 1768 років: Богдана Хмельницького, Івана Сірка, Івана Богуна, Івана Гонту, Максима Залізняка та ін.
Думи мають свої особливості:
— три складові частини: заспів (вступ, початок), основна розповідь і традиційна кінцівка (славослів’я). У вступі вказано місце, час дії, імена головних героїв; основна частина розкриває сюжет твору; в кінці прославляються герої;
— відсутність поділу на строфи;
— дієслівна рима;
— можливість імпровізації (складання музики, віршів без попередньої підготовки).
Думи — це український національний жанр. В інших народів такого жанру не існує.

Хмельницький та Барабаш
(Скорочено)

Як із день-години
Зчиналися великі войни на Україні,
От тоді ж то не могли обібрати,
За віру християнську одностайно стати;
Тільки обібрався Барабаш да Хмельницький,
Да Клиша білоцерківський.
От тоді вони од своїх рук листи писали,
До кроля Радислава посилати.
Тогді ж то кроль Радислав листи читає,
Назад одсилає,
У городі Черкаськім Барабаша гетьманом настановляє:
— Будь ти, Барабаш, у городі Черкаськім гетьманом.
А ти, Клиша, у городі Білій Церкві полковничим,
А ти, Хмельницький, у городі Чигирині хоть писарем військовим.
От тогді ж то небагато Барабаш, гетьман молодий, гетьманував,
Тільки півтора года.
Тогді ж Хмельницький добре дбав,
Кумом до себе гетьмана молодого Барабаша зазивав,
А ще дорогими напитками його вітав
І стиха словами промовляв:
— Ей, пане-куме, пане Барабашу, пане гетьмане молодий!
Чи не могли б ми з тобою удвох кролевських листів прочитати,
Козакам козацькі порядки подавати,
За віру християнську одностайно стати?
От тогді-то Барабаш, гетьман молодий,
Як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напивсь,
Дак у його і спать поваливсь.
От тогді-то Хмельницький добре дбав,
Із правої руки, із мезинного пальця, щирозлотний перстень ізняв,
Із лівої кишені ключі виймав,
З-під пояса шовковий платок висмикав,
На слугу свого повірного добре кликав-покликав:
— Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького!
Велю я тобі добре дбати,
На доброго коня сідати,
До города Черкаського до пані Барабашевої прибувати,
Кролевські листи до рук добре приймати. —
От тогді-то слуга, повірений Хмельницького,
Добре дбав,
На доброго коня сідав,
До города Черкаського скорим часом, пильною годиною прибував,
До пані Барабашевої у двір уїжджав,
У сіни ввійшов — шличок із себе скидав,
У світлицю ввійшов — низький поклон послав,
Тії значки на скам’ї покладав,
А ще стиха словами промовляв:
— Ей, пані, — каже, — ти, пані Барабашева, гетьманова молодая!
Уже ж тепер твій пан Барабаш, гетьман молодий,
На славній Україні з Хмельницьким великі банкети взчиняють,
Веліли вони тобі сії значки до рук приймати,
А мені листи кролевьскі оддати,
Чи не могли б вони з кумом своїм Хмельницьким
Удвох прочитати
І козакам козацькі порядки давати? —
От тоді ж то пані молодая Барабашевая
Стиха словами промовляє:
— Ей, слуго, повірений Хмельницького!
Не могу я тобі листи кролевські до рук подати,
А велю я тобі до воріт одходжати,
Кролевські листи у шкатулі із землі виймати. —
От тогді-то слуга, повірений Хмельницького,
Як сі слова зачува,
Так скорим часом, пильною годиною до города Чигирина
прибував,
Свойому пану Хмельницьцому
Кролевські листи до рук добре оддавав.
Тогді-то у святий день, у божественний, у вівторок
Хмельницький козаків до сходу сонця пробуджує
І стиха словами промовляє:
— Ей, козаки, діти, друзі, молодці!
Прошу я вас, добре дбайте, од сна уставайте,
Руський оченаш читайте,
На лядські табори наїжджайте.
З того ж то часу Хмельницький гетьманувати став.
От тоді ж то козаки, діти, друзі, молодці,
Стиха словами промовляли:
— Ей, гетьмане Хмельницький,
Батю наш, Зинов Богдане чигиринський!
Дай боже, щоб ми за твоєю головою пили да гуляли.
Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подали!
Господи, утверди люду царського,
Народу християнського,
Всім слухающим,
Всім православним християнам
Пошли, боже, много літ!

Запитання. Завдання

1. Дайте визначення поняття «фольклор». Які ще назви він має?
2. Укажіть назву науки, яка вивчає фольклор.
3. Що поєднано у фольклорі?
4. На які роди і жанри поділяють фольклорні твори?
5. Які жанри має кожен рід?
6. Охарактеризуйте особливості думи як фольклорного жанру? Яка тематика дум?
7. Коли з’явилися думи? Хто їх виконував?
8. Про що розповідають думи ХVІІ—ХVІІІ ст.?
9. Які особливості жанру думи та її виконання?
10. Поясніть, чому думу називають українським національним жанром.
11. Про кого розповідається в думі «Хмельницький та Барабаш»?
12. Ким був Богдан Хмельницький до війни 1648—1654 рр.?
13. Коли він став гетьманом?
14. Що здобув Богдан Хмельницький для козаків?
15. Хто заховав королівські листи?
16. Розкажіть, як Богдану Хмельницькому вдалося повернути королівські листи.
17. Яка кінцівка думи?

Лексико-граматичні вправи

І. Закінчіть речення:
1. Кобзар — це…
2. У фольклорі поєднано…
3. Кобзарі не тільки співали, а й…
4. Думи співали під супровід…
5. Богдан Хмельницький — це…
6. У думах немає…

ІІ. Доберіть антоніми до слів: ворог, початок, прозовий, сильний, ховати.

ІІІ. Поставте слова в дужках у правильну відмінкову форму:
Козаки брали участь у (визвольна війна). Думи виконували (речитатив). Кобзарі співали про (боротьба) (український народ) з (вороги). У (думи) народ оспівував (свої герої): (козаки, гетьмани) та ін. Фольклор — це найцінніший скарб (національна культура) народів.

IV. Складіть речення зі словами: грати на; виконувати; розповідати про; ділитися на; брати участь у; пов’язаний з; не тільки.., а й…; …,
чи…; перекладати з… на… .

Історичні пісні

Одним із пісенних жанрів усної народної творчості є історичні пісні. На відміну від інших жанрів, вони мають менше вимислу і точніше, правдивіше зображують події.

Історичні пісні — ліро-епічні фольклорні твори про конкретні історичні події та діяльність видатних історичних осіб.

За тематикою і часом написання історичні пісні поділяють на три групи:
1) пісні про боротьбу українського народу проти турецько-татарських завойовників (поневолювачів) (ХV—ХVІІІ ст.), наприклад «Зажурилась Україна…», «За річкою вогні горять» та ін.;
2) пісні про козацько-польські війни ХVІІ ст. та відомих діячів цього періоду, зокрема Богдана Хмельницького: «Пісня про Богдана Хмельницького», «Засвіт встали козаченьки» тощо;
3) пісні про боротьбу українців за національні та економічні права після знищення козацтва у 1775 р., про повстання та народних месників: «Максим козак Залізняк»,
«За Сибіром сонце сходить» («Пісня про Устима Кармалюка») та ін.
На відміну від дум, вони мають строфи, рівноскладовий вірш і римування.

За річкою вогні горять

За річкою вогні горять,
Там татари полон ділять.
Село наше запалили
І багатство розграбили,
Стару неньку зарубали,
А миленьку в полон взяли.
А в долині бубни гудуть,
Бо на заріз людей ведуть:
Коло шиї аркан в’ється,
І по ногах ланцюг б’ється.
А я, бідний, з діточками
Піду лісом стежечками, —
Нехай йому із водою…
Ось-ось чайка надо мною.

У пісні «За річкою вогні горять» змальовано картину страждань українського народу від нападів татарських ворогів, які палили і грабували мирні села, брали українців у полон.
Найважливішим в історичних піснях є зображення життя та побуту українського народу, його почуттів, страждань, радощів, характеру, тобто національного духу минулого. Ідейне спрямування (ідея) пісень — це любов до рідного краю та свого народу, уславлення мужності героїв, які боролися за волю.

Запитання. Завдання

1. Про що розповідається в історичних піснях?
2. Укажіть особливості історичних пісень як жанру.
3. На які групи поділяють історичні пісні?
4. Яку форму (структуру) вони мають?
5. Визначте, що є найважливішим в історичних піснях.
6. Укажіть ідеї пісень.