Опис

У монографії досліджено розвиток знань про майбутнє, специфіку футурологічної науки та її взаємозв’язків з політикою, галузевих прогностичних і футурологічних досліджень, роль дослідницьких центрів у цьому процесі, а також проблеми цивілізаційного переходу від Модерну до Постмодерну й визначальні тенденції глобалізації. Систематизовано здобутки теорії, методології і практики забезпечення політичного прогнозування, ключові прогностичні ідеї та їх відображення в політиці, методи, алгоритм і напрями прогнозування соціальнополітичного розвитку та конструювання реальності.
Для науковців, викладачів і студентів вищих закладів освіти, політиків, державних службовців і всіх, хто цікавиться проблематикою майбутнього.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПІЗНАННЯ МАЙБУТНЬОГО В КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ ФУТУРОЛОГІЇ І ПОЛІТИКИ
1.1. Становлення футурології як системи наукових знань про майбутнє
1.2. Проблеми і парадокси переходу від Модерну до Постмодерну
1.3. Футурологічні ідеї та концепції останніх десятиліть ХХ — початку ХХІ століть

2. ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ СУЧАСНИХ ФУТУРОЛОГІЧНИХ СТУДІЙ
2.1. «Фабрики думок» у системі пізнання майбутнього
2.2. Римський клуб: трансдисциплінарні проекти з прогнозування глобальних проблем
2.3. Актуалізація аналітичних і експертних досліджень майбутнього
2.4. Галузеві футурологічні дослідження

3. ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ І ПРАКТИКА ПОЛІТИЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ
3.1. Поняттєва основа і прикладна специфіка політичного прогнозування
3.2. Принципи, методи і процедури дослідження майбутнього
3.3. Прогнозування як чинник оптимізації соціально-політичного розвитку
3.4. Конструювання реальності засобами політичного планування і соціального проектування

4. ГЛОБАЛЬНІ СУСПІЛЬНО ПОЛІТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ
4.1. Глобалізація як форма інтернаціоналізації життя
4.2. Прогнозування політичних ризиків у контексті управління майбутнім
4.3. Прогнозування перспектив людської цивілізації

ЛІТЕРАТУРА