Незрозумілі. Повiсть для підлітків (ВЦ «Академія»)

70,00 грн.

Гридін Сергій

Автор про себе

Тип видання – літературно-художнє видання
Рік видання – 2017
Обсяг – 128 стор.
Формат – 145×200 мм (60х84/16)
Оправа – 7 (тверда, ламінована)

Поділитися:   

Опис

Дивний цей світ.
Ну, точно не так влаштований. І люди дивакуваті.
Навіть однозначне бачать не таким, яким воно є.
Ні з ким ні про що не можна начистоту: не чують, не розуміють, глузливо сміються й іншим неправдиво розказують.
І відгородитися від цього ніяк. Бо й у своїй кімнаті — своєму світі, де тільки він, його думки, музика і його таємниці, стає нестерпно. І не лише тому, що туди набридливо вриваються батьки, й гадки не маючи, що він — уже дорослий.
Що в нього — море СВОЇХ проблем.
Свої інтереси. І своя любов. Ще невиразна, але вже є. Сором’язлива і нерішуча, але — любов.
Море думок, емоцій і чогось незбагненного
розриває Сашка Головка.
Непросто погамувати їх і ніяк — випустити на волю.
Орисі теж не довіритися, бо поводиться так, наче його нема.
А іноді надто прискіплива до нього.
І все-таки він прорвався через проблеми. Батько почав спілкуватися з ним, як з дорослим. І мама сказала,
чому була такою. З найкращим другом
Ромкою Мельником помирився.
Й Орися нарешті…
Але для цього потрібно було багато пережити,
ризикувати, битися і вистояти там,
де чоловік інакше діяти не може.

Уривок із повісті Сергія Гридіна “Незрозумілі”

Понеділок двадцять четвертого вересня для Сані Головка не заладився ще із самого ранку. Днем раніше вирішив він поголитися. Робити це ввечері, щоб, не дай Боже, побачили і засміяли батьки, не хотів, тому цю відповідальну процедуру відклав на ранок наступного дня, тобто понеділка.
Дочекавшись, доки всі розбіжаться у своїх справах, Олександр Головко, чоловік чотирнадцяти з половиною років, став перед дзеркалом у ванній кімнаті, дістав татову пінку для гоління, одноразовий «Жилет» й увімкнув кран умивальника, звідки потекла тоненька цівка гарячої води. Провів по обличчю рукою, відчувши м’яку поросль. Біля ямки на підборідді та над верхньою губою, добре придивившись, можна було розгледіти кілька світлих, трохи кучерявих волосин.
Саня пшикнув на долоню пінкою, забризкавши нею і дзеркало, розмазав її по обличчю і почав незграбно шкрябати бритвою шкіру. Хоч як намагався робити все, як батько, надуваючи, наче «старий» Головко, щоки, це мало йому вдавалося. Несподівано зачепив болючий запалений прищик, який невідомо звідки взявся за ніч, і скрикнув, порізавшись. Тонка червона цівка заструменіла по щоці, пробігла кутиком губ. Санько провів язиком по вустах, скривився, сплюнув в умивальник рожеву від крові піну та плюснув на обличчя водою, змиваючи наслідки своєї невмілості.
Кров чомусь не зупинялася. Уже треба було йти до школи, а вона все юшила, збігаючи щойно потривоженим бритвою підборіддям. Санько вилаявся вголос, відірвав невеличкий шматок газети, наслинив його і приліпив на рану. Це робив у таких випадках і батько. Одягнув сірий костюм (форму в гімназії дирекція тільки рекомендувала, але батьки завжди змушували натягувати ненависний піджак зі штаньми), вхопив рюкзак, перед тим як вийти з квартири, кинув коротким поглядом у велике дзеркало на стіні в передпокої.
Звідти на нього невпевнено зиркнуло якесь страшидло з фільму жахів. Заліплений шматком просякнутого кров’ю паперу прищ був не одиноким. Подібні на нього неприятелі щільно розкидались на лобі, один із них зухвало вгніздився на носі, від чого той кольором нагадував достиглий помідор. Як і завжди, волосся на маківці непокірно стирчало. Санько його вже і водою мочив, і прилизував — ніякого ефекту. Та й обличчя якесь, наче гримаса. Щоки великі, губи пухкі, наче силіконом накачані, вії довгі, аж доверху загинаються. Біс забирай, ніби в дівчиська. От у Севки Мовчанова, однокласника, ніс рівний, вилиці, як у Брюса Вілліса, зачіска, ніби в салоні зроблена.
Севка прийшов у п’ятницю до школи, сяючи як нова копійка, і, не втримавши своїх емоцій, розповів пацанам на великій перерві, що ввечері перший раз у житті поголився. Усім охочим давав доторкнутися до свого підборіддя, після четвертого уроку вже скаржився, що почала відростати щетина, і пропонував дівчатам поцілувати його та відчути «справжнього мужчину». Головко, заздрісно споглядаючи за впевненим у собі однокласником, тільки підгигикував разом з усіма «малолєтками», яким голитися тільки рушником — так казав Севка. Підійти з такими пропозиціями до дівчат він наважився б хіба уві сні.
Сни йому снилися. Різні… Іноді навіть не пам’ятав, що накидалося на його голову вночі. Майже щоразу простирадло зранку чомусь було зіжмаканим, ніби його вийняли з пральної машини, ковдра — натягнута на голову, а подушка ображено валялася на підлозі. Бувало, що півночі просто не міг заснути. Тоді тихенько, щоб не привертати до себе уваги, вмикав музичний центр і слухав музику. Голову обсідали різні думки. Очі вдивлялись у темряву, звикали до неї, і тоді кімната починала здаватися криївкою, присипаною товстим шаром землі.
Десь далеко люди жили своїми клопотами, розв’язували свої проблеми, а тут, у своєму уявному світі, Саня Головко жив один. Не було остогидлої школи, прищів, які наступали звідусіль, ігноруючи всі косметичні засоби, що їх звідкись приносила мама. Не було надокучливості батьків, які, судячи з усього, любили сина, як уміли і могли. Та останнім часом чомусь не розуміли його, поводилися з ним, як із маленьким дітлахом. У цьому прихованому від сторонніх людей світі він почувався найкраще, бо там були тільки тиша, музика і мрії…
Такими ночами Санько засинав десь о годині четвертій, мав зранку важку голову, не міг розплющити очі. Мамі доводилось по кілька разів заглядати до його кімнати, термосити, щоб уставав, а потім заставляти хоч щось проковтнути за сніданком.
Іноді йому могли привидітися конкретні СНИ. Саме так — СНИ великими літерами. В них Саня Головко був уже зовсім іншим, не таким, як у реальному житті. Був сміливим мачо, рятував у якійсь колотнечі симпатичну білявку й усамітнювався з нею на березі мальовничого озера. Захоплена ним, вона спочатку цілувала його, потім розстібала кілька верхніх ґудзиків на своїй блузці. Її коротенька спідничка збитошно підскакувала доверху, демонструючи стрункі ноги. Санько сміливо протягував до них руку, гладив їхню ніжність, відчуваючи приємні спазми внизу живота. Рука піднімалася все вище і вище по нозі, і… він прокидався! Зранку доводилося ховати від мами брудну від в’язкої білуватої рідини нижню білизну, а потім, повернувшись зі школи, прати її в умивальнику і сушити феном.
Про секс Саня Головко знав уже все. Теоретично. Завдяки інтернету. Він обійшов безліч сайтів, де можна було роздивитися все в подробицях, а то й долучитися до нього відомим майбутнім чоловікам способом самовдоволення.
А ще був життєвий досвід. Та про це ніхто не знав.
Колись, після його народження, мама працювала в науковому інституті. Туди її влаштувала після отримання диплому бабця Єлизавета, мамина мама. Бабця була якоюсь «номенклатурою». Завдяки їй їхня сім’я мала трикімнатну квартиру неподалік центру, а мама отримала роботу в лабораторії, де співробітники влаштовували якісь досліди на білих з рожевими лапками та хвостиками щурах. Робота, зі слів мами, була неклопітною, але благ і жодного задоволення їй не приносила.
Цей період життя Санько пам’ятав не дуже добре. Уривками. А безпомічні щурики, до яких чомусь не можна було доторкатися, запам’ятались найкраще. Але не в тому суть. Коли Санькові було років шість, мама, проплакавши кілька ночей і сперечаючись про щось із татом, несподівано звільнилася з роботи, продала якусь старовинну фамільну річ, посварилася через це з бабцею Єлизаветою і відкрила невеличкий кіоск на міському речовому ринку. Продавала там жіночу білизну. З того часу Санько полюбив ходити з мамою на роботу. Тим більше, що садочок улітку майже не працював, зайнятися йому було нічим, а баба Єлизавета мужньо витримувала обітницю свого відсторонення від сім”ї Головків.
І була в тій незрозумілій комусь сторонньому любові своя причина. На малого Сашка жіночки, які купували собі білизну, уваги не звертали. Кабінка для примірювання була маленькою, загородженою від цікавих очей ширмою. Покупці-чоловіки бували тут рідко, тому чергова «модель» зазвичай навіть не ховалася за шторкою, натягуючи на себе мереживне диво. Затамувавши подих, вдаючи заклопотаність чимось своїм (йому було вручено коробку олівців та зошит у клітинку), Санько тихцем споглядав жіночі принади, ховаючи очі під довгими віями.
Він навіть навчився розрізняти деякі моделі бюстгальтерів і знав, що білизна буває різних кольорів та фасонів. А ще зрозумів із жіночих розмов, що за допомогою цих тоненьких стрічечок з атласної матерії вони можуть легко впливати на чоловічий мозок і завдяки цьому розв’язувати свої проблеми.
Коли до кіоску приходила якась товста тітка, у Санька відразу з’являлося безліч термінових справ: йому хотілось до туалету чи просто подихати свіжим повітрям. А бували хвилини, коли його ніяк не можна було випровадити із зайнятої позиції. Ситуація кардинально змінювалася, коли до «бутіка» — так називали невеличкий металевий кіоск — приходила ВОНА.
ВОНА навідувалася щотижня, приблизно в один і той самий день. Купувала кілька сміливих комплектів, білозубо і червоногубо усміхалася Сашкові, стріпувала мідно-рудим волоссям і приємно приглушеним голосом кидала незмінне: «Бувай, малий!». На НІЙ завжди були коротенька спідничка, яка ледь прикривала мереживні трусики, туго натягнута на грудях блузка з розстібнутими верхніми ґудзиками і босоніжки на високих шпильках.
Санькові ВОНА здавалася трохи підстаркуватою. Хтось казав, що Рудій аж двадцять п’ять. Але виглядала, як на свої роки, просто відпадно. Тітка Женька із сусіднього кіоску розповідала мамі, що Руда танцює стриптиз у якомусь нещодавно відкритому клубі. А ще… Жінки стишували голос, переходили на шепіт, і далі Сашко вже нічого не чув.
Під час першої примірки Саня Головко зрозумів, що він просто закохався в цю дівчину. Кілька ночей йому ввижалося її пружне тіло з білими смужками на місцях, куди не потрапляє сонце, зринала в уяві чарівна усмішка та дивилися на нього насмішкувато-задерикуваті зелені очі. Саме тоді, можливо, він уперше відчув у собі щось чоловіче, яке затьмарює розум і відмітає контроль над емоціями.
Була субота. Люди на базар чомусь не йшли. Між рядами прогулювались, нічого не купуючи, поодинокі «глядачі» або пролітали, не затримуючись, заклопотані сімейні пари з дітьми. Санько, як завжди, шаркав олівцем по паперу, вимальовуючи якихось мутантів-черепашок. Було сумно, гаряче і хотілося кудись до прохолодного парку, а ще краще — до озера. Відпочинок (на морі!!!) був обіцяний мамою тільки через тиждень, тому доводилося нудитися в металевій коробці. І тут сталося диво.
— Привіт, малий! — несподівано почув знайомий, такий очікуваний голос. — Доброго дня, — привіталася дівчина з мамою.
— О, доброго! Ви знову по обновки! — ввічливо усміхнулася мама. — Щось давно Вас не було.
— Справи, — невизначено махнула рукою у відповідь ВОНА.
І почалося те, заради чого Санько жив останні кілька місяців. Багато разів після того він дивився в інтернеті різні відео, але там було зовсім не те. Там були тільки картинки. А тут — усе справжнє. Простягни руку — і доторкнешся до дива.
Санько відчув, як кров приливає до голови, що несподівано стала важкою. Шия з напругою втримувала розбухлу від величезної кількості обривків думок голову. Мізки розпікав незбагненний жар. Вуха горіли неприборкуваним вогнем.
— Я зараз принесу… — повернули його в реальність слова мами. — Вони на складі. Кілька хвилин почекайте, будь ласка, — мама рвучко вискочила з кіоску, залишивши їх наодинці.
Руда, яка стояла до Сашка спиною і за звичкою не запнула шторку, зняла чорний мереживний бюстгальтер, повісила його на гачок у кабінці й узяла до рук інший. Кинула погляд у дзеркало і спіткнулася об його зацікавлені очі. Санько від несподіванки густо почервонів, опустив голову. Серце вискакувало з грудей. Долоні стали вологими.
— Хочеш доторкнутися? — вже зовсім неочікувано спитала ВОНА.
— До чого? — хрипло вичавив із себе Санько.
— Ну… — ніби відповіла Руда, повернулася до нього, явивши його очам не дуже великі незасмаглі груди. Санько зі здивуванням помітив, що одна із тих звабливих півкуль чомусь трохи більша від іншої.
— А можна? — перелякано, із широко відкритими очима спитав. ВОНА кивнула і підбадьорливо усміхнулася.
Санько встав зі стільця. Ноги чомусь не хотіли слухатися, а перед очима спалахнуло подібне на північне сяйво, незрозуміле світіння. Простягнув руку, відсахнувся, наче від вогню, і міцно стулив повіки.
— Не бійся. Давай допоможу, — виручила Руда. Взяла вологу від звірячого страху долоньку і поклала собі на…
Санько сіпнувся, наче від розряду електричного струму, відкрив очі і вже сміливіше доторкнувся до її грудей, намагаючись запам’ятати це відчуття ще незнаного щастя. Її шкіра чи то від його дотику, чи від прохолодного повітря вкрилася маленькими пухирцями. Санькові чомусь стало смішно, він заливисто розсміявся. Несподівано ВОНА різко відсахнулася, запнула шторку. За мить до кіоску зайшла мама.

Уривок із повісті Сергія Гридіна “Незрозумілі” надано виключно для ознайомлення.
Копіювання будь-якої частини без погодження з видавництвом заборонено.

Щоб замовити підліткову повість Сергія Гридіна “Незрозумілі” здійсніть реєстрацію. Купити книгу для підлітків  Сергія Гридіна “Незрозумілі” можна й у наших партнерів.

Пропонуємо ознайомитися з художньою підлітковою літературою сучасних українських авторів серії “Про і для підлітків”, яка буде цікава хлопцям і дівчатам.

Дякуємо, що завітали до нашого сайту.